Алла Петрівна дзвонила подружкам і плакала: рідний син не пустив в свій дім. Але насправді все було трішки не так

Якось одна жінка приїхала у гості до сина. У сина народився первісток, мама вирішила побачити і малюка, і сина, і невістку. Сподівалася на привітний прийом. Вона все життя віддала синові, чоловік пішов майже одразу.

І ось ця мама Алла Петрівна із валізою подарунків приїхала в гості до найрідніших людей. Заодно з невісткою вирішила познайомитися ближче, до цього вони бачилися лише один раз. Далеко жили один від одного.

І що б ви думали? Цій мамі довелося жити у казенному будинку. В готелі. А до сина та до онука приходити лише ввечері.

І жодних різносолів не подавали. Чай спокійно не пили, як мама звикла, щоб сісти по-людськи і побалакати, заварюючи чайник за чайником… І пирогів невістка не напекла. Але головний жах та неповага – це готель. Ганьба яка.

Алла плакала, коли їй по телефону співчували інші родичі та сусіди. Вона всім розповіла цю мерзенну історію. І всі її підтримали, підлили олії у вогонь, порадили забрати подарунки, висловити все, що вона думає про невістку та про сина, а потім гордо поїхати. Таку образу прощати не можна!

Хвилинку. Син і невістка з новонародженим малюком жили в крихітній студії. В іпотеку взяли це житло розміром із шафу. Розмістити маму було дуже складно, мама була велика така, гучноголоса, галаслива, раз у раз заливалася сльозами або кричала… Гарна жінка, але така.

А дитина була не зовсім здорова. Погано спала. Невістка після “кесаревого”, дуже слабка ще. Син працював на двох роботах, щоб виплатити іпотеку та гідно утримувати сім’ю. Він не висипався і нервував. А на крихітній кухоньці розсістись з чаєм і пекти пироги було просто неможливо.

І син із невісткою, дізнавшись, що мама приїжджає без запрошення, – рідні ж люди, які запрошення? – Витратили купу грошей на хороший номер у готелі. З білими рушниками, з халатом та щоденною зміною білизни. З гарно сервірованим сніданком, обідом та вечерею. І купили мамі квитки до театру та на концерт, – знаєте, скільки це все коштує?

Вони старалися. Вони витратилися. Вони любили, як могли. Але вся увага була зайнята двотижневою дитиною, що природно.

І ці прості речі мамі пояснила адміністратор у готелі, в якому ображена мама проживала. Теж жінка років п’ятдесяти, яка теж багато пережила.

Так і сказала: “перестань, Алла, на радість ворогам і заздрісникам критикувати сина і невістку. Якби мій син не по в’язницях сидів, а працював і мене поселив у такому розкішному місці, я б була найщасливіша мати на світі” .

І вони цокнулися. Роз’яснювати не буду. Але Алла багато побачила у правильному світлі. В контексті. Сходила з адміністраторкою до театру, подарувала новій подрузі яскраві мистецькі враження.

Обійняла сина, невістку, потримала на руках скільки хотіла свого онука Гордійчика. І поїхала щаслива. Бо зрозуміла контекст.

Тому не варто засуджувати, доки не дізнаєтесь контекст. Його можуть помітити. Можуть не збагнути. А можуть навмисне приховати, щоб мати гарний вигляд. А інших виставити лиходіями. Ось від контексту все залежить, як вчить філософія.