-А навіщо було брехати, мамо, навіщо такими речами, як здоров’я сестри, спекулювати?

Світлана одружена з Антоном 5-й рік. З мамою чоловіка Оленою Миколаївною вона намагалася ладити. Ділити їм було нічого, маминим синочком Антон ніколи не був, житло у молодої сім’ї було окреме. Правда, від свекрухи далеко: на протилежному кінці міста.

У Олени Миколаївни була ще й дочка, яка теж була заміжня і самотня рідна сестра в далекому райцентрі. У свекрухи був лабрадор Джек, якого Олена Миколаївна завела майже відразу після того, як одружився і випурхнув з сімейного гнізда молодший син. Щоб не нудьгувати.

Олена Миколаївна зі Світланою кордони постаралися позначити відразу.

– Я до вас в життя зі своїми порядками лізти не буду, – сказала старша жінка молодій невістці, – але і ви пам’ятаєте, що у мене своє життя. Внукам буду рада, але особливо на мене як няньку не розраховуйте. Я і зі старшою внучкою не сиділа.

Це було правдою, з дочкою своєї дочки Олена Миколаївна не залишалася, до себе на вихідні не забирала, сестра Антона справлялася сама. І Світлана на допомогу бабусь не сподівалися: народжуємо самі, для себе, підвищеної уваги не вимагаємо, виховання дитини подвигом не вважаємо.

Діана у них народилася на 4-му році шлюбу. В принципі дитина здорова, досить спокійна, Світлана з нею легко справлялась. Її мама приїхала на пару тижнів одразу після того, як дитина народилася, а далі молоді справлялися самі. Приблизно в той же самий час народила другу дитину і сестра Антона.

– Світлано, – попросила свекруху, – Оля захворіла. Сама знаєш, як важко їй живеться: чоловіка немає, син далеко, виходжувати її нікому там. Зовсім одна. Не могла б ти Джека виводити хоча б раз в день і приїжджати його погодувати?

–  Ну  гаразд.

– Ой, спасибі тобі, я знала, що ти добра дівчинка. Дочку з Джеком возитися не прошу, – додала свекруха, – сама знаєш, і дочка в школу ходить і хлопчик ще. Ти вже допоможи, не відмов!

Світлана не відмовила, хоча їздити взимку з маленькою донькою через все місто на громадському транспорті було не дуже зручно. Антон не міг,  він і так з роботи приїжджає о 9 вечора, а якби ще з заїздом до Джека … Коли йому відпочивати тоді?

– Ну як ви там, мої трудівники, – запитувала свекруха по телефону вечорами, – так Оля нормально, лежить. Я тільки що від неї прийшла. Так, теж морока та ще, спішу додому ввечері, готую їй їжу, з ранку біжу до лікарні, з лікарем поговорити, її переодягнути, нагодувати. Думаю, тижнем не обмежимося. Ти вже не кидай мого Джека. Доглянь.

І Світлана доглядала. Антон запропонував забрати Джека до себе, поки його мами немає. Так було б і легше, і простіше. Але собака досить велика, а квартира в них однокімнатна. Загалом, вирішили, що так справляться до маминого повернення.

Правда, на 9-й день дочка захворіла, напевно вірус якийсь підхопила.  У Діани температура, Світлана залишилася ми з нею вдома. Антон змушений був рватися після роботи до собаки. А ще через 3 дні Світлана з донькою пішла в поліклініку вдень.

На виході вона лоб в лоб зіткнулися з Оленою Миколаївною! Вона внука на щеплення привозила. Живе Світлана з зовицею один від одного не так і далеко, тому з дітьми ходять в одну поліклініку.

Свекруха знітилася, але спіймана на гарячому змушена була зізнатися.

– Дочка з чоловіком на курорт полетіли, – сказала вона червоніючи, – дітей попросили на мене залишити, я і погодилася.

Світлана мовчки пройшла, нічого їй не відповівши, а ввечері вона розповіла чоловікові про випадкову зустріч.

– А навіщо було брехати, мамо, – не зрозумів Антон, – навіщо такими речами, як здоров’я сестри, спекулювати?

– Ну мені ніяково було б попросити вас доглядати за псом, – пояснила Олена Миколаївна, – я ж ніколи з Діаною не залишалося, а тут погодилася доглянути відразу за двома, так внучку до школи треба водити, інакше б я їх до себе взяла. А їздити з двома до Джека, самі розумієте …

– Звісно, ми образилися, – каже Світлана, – ні, не на те, що з Діаною бабуся і на годину не погоджувалася залишатися, а тут двох дітей взялася доглядати. За брехню ми образилися. Ну сказала б правду, ми б все одно погодилися. Але тоді Антон не переймався б так за тітку Олю.

Чим закінчилася історія? Так нормально вона закінчилася, Олену Миколаївну ще і сестра по телефону вилаяла. А від Діани бабусю не відлучили, навіть частіше приїжджати стала вона до внучки.

– Ось, – каже  Олена Миколаївна синові та невістці, – влітку Діану заберу до себе і їдьте відпочивати тепер уже ви. Тільки доньці не говоріть, як я вас обдурила, соромно мені. Я вже пошкодувала, що Оле зізналася, совість хотіла полегшити, а вона тепер каже, що якщо захворіє, то з моєї вини – напророкувала, мовляв.

Психологи називають основними спонукальними мотивами брехні людини своїм близьким дві причини: прагнення отримати вигоду і почуття сорому або ніяковості, яке вони можуть відчувати, сказавши правду. Тут явно другий випадок. Але результат негативний: коли брехня розкрилася, стало ще більш ніяково.

Чи можна пробачити обман близької людини?