– А коляску я не віддам. Я свою вже викинула, а на нову у мене грошей немає.

Пів року тому я стала матусею чудової донечки.

Коляску для дитини я вибирала дуже довго і скрупульозно – порівнювала різні моделі, читала відгуки, навіть іноді на вулиці підходила до молодих матусь і питала про їх коляски. Так в результаті я знайшла модель, яка ідеально мені підійшла. Хоч і коштувала вона майже 15 тисяч, ми все ж з чоловіком купили її, моєму щастю не було меж.

У нас в будинку зовсім немає ні комор, ні візкових, тому зазвичай всі коляски залишають на першому поверсі під сходами. Ось і я після народження дочки стала залишати свою коляску там.

Через чотири місяці народила моя сестра. І, оскільки я була вже чомусь аж експертом у виборі колясок, вона попросила мене придбати для неї коляску. Я погодилася. В той же день я знайшла модель, яка відповідала всім вимогам сестри і ми з чоловіком придбали її, ну а оскільки сестра ще була в пологовому будинку – коляску вирішено було залишити поки у себе вдома на балконі. Як тільки сестра виписалася – ми відразу ж з чоловіком відвезли їй подарунок, ну а після – я з донькою прихворіла і не виходила гуляти приблизно тиждень.

Яким було моє здивування, коли через тиждень я не знайшла свою коляску під сходами. Подзвонила чоловікові – він теж був не в курсі куди вона поділася. Я тут же викликала дільничного. На моє щастя більше року тому прямо над нашим під’їздом встановили камери. Після перегляду запису ми виявили що нашу коляску забрала сусідка і ходила з нею гуляти.

Ми з дільничним вирушили до неї, але вдома нікого не було. Я припустила що вони всією родиною поїхали за місто на вихідні (якщо не помиляюся у них був невеликий будинок в селі за кілька годин їзди). І ось в понеділок я зустріла сусідку. Вона гуляла зі своєю донькою, яка сиділа в нашій колясці. Більш того – я дбайливо ставилася до неї, а тут коляска була вся забруднена дитячою їжею, брудом і піском. Я мало не посивіла від побаченого:

– Марина, постій, це ж моя коляска. Ти чому взяла її без дозволу і ще й так забруднила?

– Так твоя. Але ти ж собі нову купила. Зажерлась. Я ж собі б/у абияк купила, а ти й пів року з цією не проходила і вже нову взяла. І звідки тільки у тебе стільки грошей? Явно чимось нечистим займаєшся!

– Я коляску собі нову не купувала. Ця була в подарунок для сестри. І взагалі – не твоє це діло. Хто тобі дозволив розпоряджатися моїми речами?

– Ой, для сестри. Брешеш ти все. І не шкода такі подарунки сестрі робити? Мені ось ніхто нічого не дарує. А коляску я не віддам. Я свою вже викинула, а на нову у мене грошей немає.

З цими словами сусідка пішла, високо піднявши голову. Я ж зателефонувала дільничному і все розповіла. Того ж вечора він відвідав сусідку і сказав, що на неї написано заяву про крадіжку. Після відходу дільничного Марина заявилася до мене, кричала на весь під’їзд що через мене їй тепер нема на чому дочку возити.

Коляску вона кинула на першому поверсі, попередньо забруднивши її всякими гидотами. Я  не наважилася забирати її звідти й купила для доньки іншу коляску, трохи дешевшу. А цю чоловік відвіз на смітник.

Через тиждень я зустріла біля під’їзду ту саму сусідку. Вона була з тією самою коляскою, яку ми викинули. Відмити все те, чим вона її забруднила до цього Марина не змогла. Але по її обличчю було видно, що її такий стан анітрохи не бентежить.

А я ж після тієї історії перестала залишати коляску внизу. Так і тягаю її кожен день по 2 рази з першого на четвертий поверх і назад. Причому без ліфта.