Один студент почав жалітися своїм батькам як важко йому вчитися, тут його батько не витримав і взяв його з собою на роботу

Один студент приїхав додому до селища. Скаржився батькам на важкі умови: у гуртожитку холодно, четверо у кімнаті. Матеріалу так багато, що під час сесії до ранку вчиш, вчиш… Викладачі суворі, чіпляються. Все треба вивчати напам’ять. Це величезне навантаження, часу немає зовсім. Падаєш іноді від втоми.

І професія не зовсім та, про яку мріялося. Тобто мріялося спочатку про цю, ветеринар. А тепер мріє про іншу. Архітектор. І тому думає він навчання покинути. Дуже важко. І нецікаво. Попрацювати можна рік-другий, визначитися з вибором… А то збожеволіти можна від перевантажень.

Мати заплакала. Злякалася, що синок покине навчання. Почала вмовляти. Батько вмовляти не став. Просто сказав: “Підемо завтра на тартак, допоможеш. Розвієшся трохи, відпочинеш. І поговоримо!”.

Син зрадів, що батько не кричить і не свариться. Пішли на тартак. Батько на цьому тартаку заробляв на всю сімʼю. І на утримання студента – теж. Хотілося б, щоб хлопчик отримав хорошу професію.

Син, знаєте, на тартаку попрацював до ночі. І ледве доповз до хати, навіть не хотів вечеряти. Впав на ліжко. Батько його похвалив за старанність і сказав, що завтра треба знову йти працювати. Замовлення велике. Треба встигнути. Якраз ти відпочинеш від навчання, розвієшся трохи…

Син відповів тихо, що треба конспекти готувати. І курсову роботу розпочинати. Ще англійську підтягнути. І зранку сів із насолодою за підручники. Із тихою радістю інтелектуала. Хоч спина і боліла, а руки ледве тримали ручку, він насолоджувався процесом. Вчитися так приємно та легко виявилося! Порівняно з лісопилкою…

Ось бідкаєшся на важку роботу, на втому. Іноді каже людина: “Та я краще підлогу митиму! Мішки тягати! Сніг розгрібати!”. Хай помиє. І сніг розгрібе як слід. Або землю покопає. У бруді та в холоді.

Порівнювати треба на практиці, що важче. І після чужої роботи своя може здатися просто легкою. Приємним проведенням часу, вишуканою інтелектуальною діяльністю в теплі, в чистому приміщенні, з чаєм і милими колегами. Які все ж таки відрізняються від працівників лісопилки.

Гарний спосіб. Миттєво почуваєшся відпочившим. І робота вже не здається такою тяжкою.

Життя застосовує цей добрий спосіб до тих, хто надто багато ниє та скаржиться на нестерпно важку роботу. Дає порівняти. І знаєте, є роботи важчі. І треба поважати тих, хто працює, щоби інші навчалися. Або працювали на легкій роботі, яка так стомлює іноді.