Один чоловік дуже поспішав і злився на водія, яких іхав попереду нього, поки не зрозумів, що той врятував йому життя

Один чоловік їхав трасою. І страшенно сердився. Бо попереду їхав маленький червоний автомобільчик. І їхав досить повільно, із дозволеною швидкістю. А дорога пуста! Але обігнати неможливо. Вузька одностороння дорога.

Який дурень за кермом авто! Це я м’яко передаю те, що гнівно бурчав чоловік. Який косорукий осел. І ще по-різному він обзивав водія маленького червоного автомобільчика. Лаяв на всі лади і всякого зла бажав… Він поспішав. Ну хто там за кермом?

Так і тяглися один за одним. А потім доїхали до моста, що впав. Над трасою був міст. І він звалився незадовго до того, як приїхав цей чоловік.

Міг би рухнути прямо під машиною. І все. Вже стояли спеціальні служби. Дорогу розчищали, довелося зачекати.

Чоловік крутив головою, шукав очима маленький червоний автомобільчик, який урятував йому життя. Але його не було. Він зник разом із тим, кого водій називав ослом та іншими поганими словами.

Це ангел був за кермом. Раніше він їхав би колісницею. А зараз – на машині. Чи це ми так бачимо…

Якщо щось заважає як слід розігнатися чи зробити крок, якщо щось змушує нас зволікати і чекати, не поспішати – може, це маленький червоний автомобільчик. І лаяти того, хто сидить та кермом, не треба.

Не треба лаяти того, хто керує колісницею. А треба виявити терпіння і не тиснути на газ. І почекати. Потім зрозуміємо, що це нас і врятувало.