Родичі нареченого звикли, щоб у всіх було все однаково і порівну, а мені від цього якось не по собі

Ось уже кілька тижнів у мене є офіційний наречений. Спочатку ми просто зустрічалися. Потім, коли Станіслав «дозрів» і усвідомив, що я саме та дівчина, з якою він хотів би пов’язати своє життя, він зробив мені офіційну пропозицію.

Як заведено в романтичних мелодрамах, він підвівся на одне коліно і урочисто вручив мені маленьку червону коробочку. Тільки в коробочці було не кільце, а красивий золотий кулон.

І це не було прорахунком, навіть навпаки. Стас знає, що я не любителька кілець, а більше віддаю перевагу підвіскам. Саме тому й зробив такий вибір.

Того дня я була трохи шокована. Для мене це було якось надто стрімко. Ми знайомі були лише кілька місяців. Відмовляти я також не стала. Зі Стасом мені насправді дуже комфортно і добре. І я навіть щиро думаю, що кохаю його. Тому я обіцяла подумати та дати відповідь пізніше.

Усі мої подруги в один голос стверджують, що Стас – це справжній подарунок неба для мене. Він із доброї родини. Здобув гарну освіту. Має пристойну посаду та стабільний дохід.

Для мене в цій ситуації є одне «але». У сім’ї Стаса не прийнято робити щось для себе.

Як я пізніше дізналася, навіть той самий кулон, яким мені подарував Стас, вони обирали разом із його тіткою. Тому що тітка – фанат золота і має улюблений магазин, а в тому магазині має гарну знижку.

І ні, вони не подумали, що тітка могла б просто позичити племінникові свою дисконтну картку. Вона саме поїхала з ним і давала поради.

М’ясо, рибу, фрукти та овочі треба брати лише в одній точці на нашому центральному ринку. Бо батьки Стаса купують саме там. В інших місцях – погане. А тут – перевірене. І ні, ми не куштували в інших місцях. Навіщо шукати щось нове?

У них навіть є точка, де вони всією сім’єю купують шкарпетки! Бабуся, тітка, мама, тато, сестра із зятем і мій наречений. І все, цю систему не зламати. Ніде в іншому місці ніхто з них не купуватиме. І навіть для порівняння просто нікуди не піде.

Коли мені все ж таки вдалося затягнути нареченого у свій улюблений магазин на шопінг, про це вже через день знала вся родина. І найближчими вихідними туди вирушила ціла делегація у складі мами, тата та зовиці з племінницею.

Напрочуд магазин родичам сподобався, і вони ще кілька днів дуже дивувалися, що виявляються й інші місця, де можна купити собі одяг.

Перше запитання від батьків, якщо вони дізнаються, що хтось із нас щось придбав чи кудись ходив це: “А де брали, скільки коштує?” Їм дуже важливо знати усі місця, де ми щось купили. Чи то смачний хліб, чи новий светр.

Але, найнеприємніше, так це те, що вся рідня Стаса постійно норовить залізти в його кишеню. Ми збиралися поїхати на кілька днів на відпочинок, але Стас віддав усі відкладені на цю поїздку гроші своєму двоюрідному братові.

Той вдома мав якісь проблеми з водопроводом і потребував грошей на ремонт. Стас віддав ці гроші зі словами: як я відпочиватиму, поки у брата ремонт?! І так у всьому!

Не можна купити новий дорогий телефон. Але не через гроші. Ні, тому що у тата він гірший. Треба щоб у всіх тоді були такі самі. Всій рідні саме важливо, щоб у них у всіх все було однакове.

Ми ще не одружені, але я вже вловила незадоволені нотки в голосі потенційної свекрухи, коли та заїкнулася про питання, навіщо я ходжу кілька разів на тиждень до тренажерного залу. На ці гроші можна було б купити садові гойдалки на дачу, про які вона так давно мріє.

І головне, що хлопець мій просто ідеальний. Але ці дивацтва його сім’ї сильно стали напружувати. Особливо після отриманої пропозиції руки та серця. Може, я перебільшую і це не тривожні дзвіночки?