Інна покохала чоловіка кращої подружки і зробила все, щоб розлучити їх. Але подружка тільки їй подякувала

— Виходить, мамо, що марно я старалася, — сказала Інна. — Тільки час даремно витратила й сили. А в результаті? І Яна тепер без чоловіка, і я свого щастя не знайшла. Раніше хоч якась надія була. А тепер він узагалі на мене не дивиться.

— Значить, погано старалася, коли щастя не знайшла, — відповіла Ірина Миколаївна.

— Чому погано? Адже я їх розсварила. І при цьому залишилася як би ні при чому. Вони й не знають нічого, що це мої руки. Олена досі вважає мене найкращою подругою.

– І що? Розсварила вона. А я тебе чого вчила? Перш ніж їх сварити, треба було переконатись, що Андрій в тебе закохався. Розумієш? Закохати його треба було в себе. Ось чому я тебе вчила! А ти?

– А що я?

– Все навпаки зробила. Він тебе ще не полюбив, а ти вже рада старатися. Навіщо, питається, ти їх розсварила?

— Я гадала, що й так можна. Думала, що особливої ​​різниці немає. Думала, що так буде простіше. Думала, що якщо я його люблю, то і він мене покохає, коли з Яною розлучиться.

— Думала вона. І що? Простіше стало?

— Що робити, мамо?

— Треба іншого чоловіка шукати.

– Не хочу іншого. Андрія хочу. Я його кохаю.

— Ну і не ний тоді, коли любиш. Хоче вона. Зробимо ось що. Помиримо Андрія та Яну.

– Як?

— Ось як посварили, так і помиримо. Анонімно. Адже вони ще не розлучилися. Так? Адже розлучення тільки в п’ятницю буде. Тож ми легко можемо встигнути все виправити. Переконливо повідомимо Андрія, що Яна ні в чому не винна. Що все це неправда, а вона чекає від нього дитину.

Він передумає розлучатися і повернеться до неї. А як твій Андрій та Яна знову будуть разом, так одразу і починай діяти. Зрозуміла? Тільки щоб усе було вже серйозно між вами. І не надумай їх знову сварити, поки точно не будеш впевнена, що він тебе любить.

– Страшно.

– Чого тобі страшно?

— Якщо Яна дізнається, що я з її чоловіком, то мені не позаздриш. Адже вона моя подруга. Найкраща!

— Доведеться ризикнути, доню. А як ти хотіла? Чоловіка у подруги вести завжди небезпечно. Думаєш, мені не страшно було, коли я твого батька у своєї найкращої подруги повела.

У цей час у квартиру зателефонували.

– Яна? — злякано здивувалася Інна. – Ти?

— Розмова є, — відповіла Яна.

– Проходь.

Яна та Інна пройшли у вітальню.

— Добрий день, Ірина Миколаївна, — суворо сказала Яна.

— Добрий день, Яночко, — ласкаво відповіла Ірина Миколаївна. — Доброго дня, доню.

– Добре, що й Ви тут, – серйозно продовжувала Яна. — Вас це також стосується. Справа така. Андрій знову хоче повернутися до мене.

– Як повернутися? – здивувалася Інна. — Ви ж розлучатися зібралися?

— Адже у вас розлучення на п’ятницю призначене! — вигукнула Ірина Миколаївна.

– В тому то й справа! – сказала Яна. — Увесь час, поки ми разом жили, він мене постійно обманював. Я вже стомилася боротися. Виганяла його. А він не йшов. Дякую вам, дорогі мої, за ваші анонімки та інші гидоти, які ви проти мене робили. Андрій повірив у всю ту нісенітницю, що ви написали, і сам пішов. І навіть на розлучення подав.

— То ж тобі все відомо? — жахнулася Інна.

– Звідки? — спитала Ірина Миколаївна.

— Що ж я… стиль своєї найкращої подруги та її мами не впізнаю? За кого ви мене приймаєте? Я одразу зрозуміла, чия це робота. Ви навіть не уявляєте, як я зраділа. Адже я намагалася з ним по-доброму розлучитися. Не виходило. А завдяки вашим наклепам на мене, все склалося дуже вдало. Він сам пішов і вже призначено день розлучення.

— А тепер ти чого хочеш? — спитала Ірина Миколаївна.

— Хочу, щоб ви доробили свою роботу до кінця. Тому що вчора він зателефонував і сказав, що хоче повернутись і почати все спочатку. Сказав, що не вірить усьому тому, що йому про мене повідомили.

– А чого це він? – Здивувалася Інна.

— Не знаю, — відповіла Яна, — мабуть, давно ваших гидот про мене не читав. От і забув, хто я насправді. Коли ви востаннє йому щось про мене повідомляли?

– Давно вже. Місяця два тому.

— Ось бачите. Роботу не дороблено. Тому в його голові і виникла така думка про повернення. Загалом, робіть що хочете, але щоб у п’ятницю нас розвели. Зрозуміло? А якщо ні, то я йому все розповім про вас. Мені втрачати нічого.

Яна пішла.

— Що робитимемо, мамо?

— А що збиралися робити, то й будемо. Повідомимо Андрію, що Яна чекає на дитину. Тільки не від нього.

У п’ятницю Андрія та Яну розвели.

Невдовзі після розлучення Інна запропонувала Андрію зустрічатися. Сказала, що кохає його. Але Андрій відмовився.

– Ні, – відповів він. — не вірю я в твою любов, Інна.

– Чому?

І Андрій розповів Інні, якою була його дружина насправді.

— Вона ж обманювала мене. Добре, що знайшлися добрі люди і розплющили мені очі. Розповіли правду. І з’ясувалося, що вона мало того, що зустрічалася за моєю спиною з іншими. Так ще й приховувала, що на дитину чекає. Я вже мало не повернувся до неї. Чуть шлюборозлучний процес не зупинив. Вчасно зупинили.

— Але я тут до чого? — вигукнула Інна. — Чому ти зі мною не хочеш зустрічатися? Чому не віриш у моє кохання?

— А тому, що ти — її найкраща подруга. І, мабуть, все знала та мовчала. І, отже, ти така ж брехлива жінка, як і Яна. Мені така дружина не потрібна.

Ось тоді Інна і виклала Андрію всю правду.

— Навіщо це ти зробила? — дивувалася Ірина Миколаївна.

— Я думала, що коли він дізнається, що його дружина була чесною, він перестане думати, що я приховувала щось від нього. А він обізвав мене гадюкою, а тебе – відьмою. І пішов.