Я пенсіонерка. Але коли сторонні люди називають мене «бабусею», мене аж пересмикує

Я вже у досить поважному віці, давно вийшла на пенсію. Проте мені не подобається, коли незнайомі люди називають мене бабуcею. Мені від цього просто не по собі стає. Навіть прикро якось. Все зрозуміло, коли мене називають онуки. Але коли так звертається стороння людина, мене аж пересмикує. Створюється відчуття, ніби мене облили помиями або образили ні за що.

Перший раз до мене так звернулися приблизно вісім років тому, коли я прийшла на прийом до свого терапевта. Тоді мене це дуже шокувало. Але найприкріше було те, що мене назвав бабусею чоловік, який був трохи молодшим за мене. за віком він мені не годився ні в сини, ні тим більше у онуки. Начебто сам пенсійного віку, а до жінки ніякої поваги!

Я тоді так отетеріла від несподіваного звернення. Що навіть не змогла знайти відповідні слова у відповідь. Лише подумала, що дожилася я, мене незнайомці називають бабусею! Дякую за те, що хоч не бабкою!

Сьогодні мене часто так називають. І найцікавіше, найчастіше чоловіки – мої ровесники. Часом так і хочеться відповісти якось грубувато. Але я стримую свої пориви. А іноді реагую з ніжністю і у відповідь запитую:

“Що тобі потрібно внучку?”.

Ну а потім стежу за реакцією людини. І в основному, багато хто після такої відповіді якось зникає і бентежиться, бо розуміє, що ляпнув щось не те й не по темі. Але при цьому ніколи не вибачаються, а просто мовчки проходять повз.