Валера вирішив показати дружині свою силу волі, але згодом дуже про це пожалів

Сухе клацання вимикача в тиші ночі пролунало, як постріл. І ефект справило приблизно такий самий. Жінка з жахом завмерла, тільки щелепи її не переставали рухатися. У зубах у зляканої жінки був шматок ковбаси, на який з глузуванням дивився чоловік. Він схрестив руки на грудях і насолоджувався зробленим ефектом.

Те, що з початку дієти дружини в холодильнику ночами почали пропадати продукти, Валера помітив одразу. Він, звичайно, не робив щоденних вимірів рівня ковбаси в холодильнику, але на окомір не скаржився ніколи.

І ось тепер він упіймав дружину на місці “злочину”. В одній руці вона стискала шматок хліба, в іншій шматок сиру, а в зубах тримала товстий шматок ковбаси.

– Немає у вас, люба моя Катерино Олексіївно, сили волі. Визнайте це та припиняйте ці ваші нічні набіги на холодильник, – посміхався Валера.

Жінка зробила потужний ковтальний рух, пропхаючи в шлунок частину свого видобутку, і неприязно подивилася на чоловіка. Попастися на гарячому їй було неприємно, але й виправдовуватися безглуздо, докази, як то кажуть, на обличчя.

– Можна подумати, ти маєш непідйомну силу волі, – буркнула вона, щоб хоч щось сказати.

Валера узявся за боки і випнув уперед груди, точніше, спробував випнути груди, але випнулося його об’ємне черевце. Але навіть у цій позі він почував себе господарем ситуації.

– А ось і володію! Підйомною чи непідйомною, це вже справа інша, але моєї сили волі точно б вистачило, щоб не партизанити біля власного холодильника!

Очі Катерини звузилися і тому чоловік не розгледів у них відблиски пекельного полум’я. Вона витерла руку об сорочку і простягла її чоловікові.

– Давай парі! Хто довше просидить на дієті без зривів, той програв та копає весь город сам!

Ставка була дуже високою. Валера занервував, відчуваючи якусь каверзу. Він завмер у нерішучості, почухав ногу об ногу, але потім уперто труснув залишками зачіски і простяг руку дружині. Парі так парі.

Вранці він став бадьорим, передчуваючи гарячу каву з цукром і молоком і смачні гарячі бутерброди, але на кухні на нього чекало нагадування про укладене парі.

На столі стояла тарілка з бутербродами, але вона була явно не для нього. Це був сніданок для їхнього сина, а на самого Валеру чекала тарілка з вівсянкою, від виду якої стискався шлунок.

Катерина з розуміючою, але все ж таки єхидною посмішкою підсунула тарілку чоловікові. Той зітхнув, але взявся за ложку. Вівсянка була на воді і без цукру та масла.

Каву довелося пити без цукру, молока та задоволення, що не додало Валері настрою. На виході їхньої кухні він отримав від дружини поцілунок, побажання хорошого дня і контейнер із курячою грудкою та огірком.

В обідню перерву Валера понуро розглядав свій обід, розшукуючи по організму апетит. Апетит був, а ось бажання їсти грудку неі.

Найскладніше Валері було відігнати від себе малодушні думки про те, що за рогом є чудова їдальня, де можна смачно пообідати.

Він уже майже вийшов з офісу, але потім згадав, що в нього є сила волі, і зібравши її в кулак вирушив на своє робоче місце.

Від вечері він не чекав нічого хорошого і вона його не розчарувала, хоч по квартирі й плив блаженний запах смаженої картоплі.

Картоплю для сина смажила його дружина, маючи на обличчі найнещасніший вираз, і він міг її зрозуміти.

Поки син без апетиту колупався виделкою у картоплі, його батьки їли корисний овочевий салат.

Валера дивився в тарілку сина, їв свій салат і намагався домовитися зі своїм розумом, щоб той уявляв, ніби ніякий у нього в роті не салат, а найсмачніша смажена картопля з золотистою скоринкою. Розум чинив опір.

Вночі Валері не спалося. Шлунок не зрозумів, що його вже погодували і більше нічого не передбачається, і наполегливо вимагав їжі. Але господар шлунка мужньо ігнорував ці вимоги.

Катерині теж не спалося, але не лише через шлункову незадоволеність. Вона чатувала на чоловіка, у чиїй силі волі неабияк сумнівалася. Копати город їй не хотілося, а для цього треба було виграти суперечку. Найкраще спіймати чоловіка на гарячому. Але ближче до третьої години ночі обоє забулися неспокійним сном. Він приніс їм полегшення, адже коли спиш, не розумієш, що хочеш їсти.

Наступні чотири дні злилися в одну велику тортуру. Валера їв щось корисне у невеликих кількостях і страждав. Уві сні до нього приходили котлети, а запах шаурми на вулиці майже гіпнотизував.

Він засинав з халатом дружини, обійнявши його, бо саме в ньому вона смажила картоплю, і тканина трепетно ​​зберегла цей запах.

Цієї ночі Валера прокинувся від бурчання власного шлунка. Він глянув на сплячу дружину, дбайливо вкрив її ковдрою, помилувався своїм сплячим ангелом і вислизнув із кімнати.

Його шлях був прокладений на кухню, до заповітного сховища всього смачного і такого бажаного в цей час. Валера безшумно проник у святая святих і почав копатися в холодному нутрі, витягаю звідти таку бажану грудинку, гірчичку, маринований огірок і шматок чорного хліба.

Безшумно пересуваючись по кухні, Валера зробив собі бутерброд і був уже готовий впитися зубами в бажану здобич, як яскравий спалах засліпив його.

Коли Валера трохи проморгався, то побачив Катерину, яка стояла, уперши кулаки в боки. На її губах зміїлася єхидна посмішка.

Валера ще міцніше вчепився в бутерброд, заплющив очі і вп’явся в нього зубами. Все одно парі він уже програв, так чого вже тепер далі страждати.

Катерина дочекалася, коли чоловік доїсть, обтрусить крихти з пузика і пошльопає до спальні, після чого вирушила за ним. Дорогою Валера сердився на себе, через що розмахував руками і неакуратно зачепив у коридорі сумочку дружини.

Сумочка полетіла на підлогу і з її надр на світ вивалилася недоїдена шоколадка. Валера повільно підняв доказ з підлоги і так само повільно обернувся до дружини.

– Пропоную укласти бойову нічию, – швидко зорієнтувалася Катерина.

Валера продовжував стояти, стискаючи в руці доказ. Його брови грізно сходилися на переніссі.

– А я завтра з приводу завершення парі борщу зварю, м’ясо по-французьки зроблю, – медоточиво продовжила Катерина.

Валера зітхнув і поклав огризок шоколадки на тумбочку. Нічия так нічия.