Зі свекрухою не порадилися, як назвати дитину. Тепер вона демонстративно не спілкується ні зі мною, ні з внучкою

Як це я посміла сама свою дитину назвати і навіть не порадитися з свекрухою? Негідниця, що вже тут говорити.

Чоловік на весь цей цирк дивиться збоку і не втручається. Йому незручно, що його мати так поводиться, але сперечатися з нею – собі дорожче.  Та й мені, якщо чесно, якось без різниці, спілкується зі мною свекруха чи ні. Перші три місяці життя дочки я і своє ім’я забувала, яке там стежити за настроєм свекрухи.

У нас із мамою чоловіка одразу склалися стосунки “вона начальник, я ніхто”. Тобто свекруха постійно ходила до нас у гості, повчала, робила зауваження та лаялася на недбайливу невістку.

Як це я можу втомлюватися з роботи і не хотіти готувати чоловікові щодня свіженьку вечерю? От вона собі такого ніколи не дозволяла, у неї чоловік завжди свіжіше їв.

– Що він у тебе, як сирота, позавчорашнє розігріває? – обурювалася свекруха. – Ти маєш його свіженьким щодня годувати.

Різниця між мною і свекрухою в тому, що вона все життя працювала собі “на шпильки”, працюючи з восьмої ранку до години дня, а я прцююю на іпотеку нарівні з її сином з восьмої ранку і до восьмої вечора. Але, справді, це такі дрібниці, які мама чоловіка не бере до уваги. Навіщо? Вона ж встигала, значить, і я винна. А що в нас зовсім різні ситуації, то це дрібниці.

Сорочки чоловіка я теж прасувала не так, та й саму свекруху зустрічала погано. Свіжої випічки немає, не підстрибую при кожному слові мами чоловіка.

– Це ось я спокійна та ласкава. А в мене свекруха була строга. Я при ній і зайвого слова не могла сказати, – згадує моя свекруха.

Обрадувала. Мабуть, від дня свого весілля мама чоловіка плекала надію відігратися на своїй невістці, тобто на мені.

Без уваги свекрухи ми не могли купити диван, з’їздити у відпустку, а як вона лізла у вибір квартир, коли ми брали іпотеку…

Звичайно, й ім’я онуки не пройшло без її уваги. Вона всю мою вагітність міркувала, як треба назвати дитину. Перебирала імена і до п’ятого місяця навіть склала список, з якого нам потрібно було вибирати.

Я з нею не сперечалася, але для себе ми з чоловіком давно вирішили, як назвемо дитину.

Народилася дочка, ми назвали її Лізою, як і збиралися. Свекруха вирувала від обурення, коли дізналася, що таке важливе рішення було ухвалено без неї. Ми ж навіть не порадились!

– Ліза-підлиза! Теж мені вибрали ім’я для дитини. Її дражнити будуть!

Свекруха обурювалася, що з нею не порадилися, а вона теж має право голосу, вона бабуся. Виплеснувши на нас своє невдоволення, свекруха визнала це недостатнім.

Тепер вона демонстративно не спілкується зі мною, до внучки жодного разу не прийшла, тільки з сином говорить по телефону, але про нас не питає.

Ходити до нас зовсім перестала, за півроку з’явилася один раз після виписки, щоби висловити своє невдоволення, і після цього носа не показала.