Вночі в сні до Тані прийшов покійний чоловік і запросив до себе. Таня сильно перелякалася, але виконала прохання чоловіка

В однієї жінки був п’янuця-чоловік. А дружина все хотіла його виправити, але нічого не вийшло. Життя було – суцільна мука, як із таким чоловіком жити? Він і речі пропивав, і не працював, і поводився грубо… А жінка тиха була, добра, прощала. Та й йти їй не було куди. Жили вони у маленькій кімнаті у гуртожитку.

А потім чоловіка не стало. Жінка плакала, все одно шкода було. Це ж людина. І поганими словами не згадувала, що користь погане згадувати? Продовжувала працювати у їдальні. Дітей у неї не було. Тільки ось цей чоловік і був у неї, у сироти.

І жінка пішла до храму, молилася за чоловіка. Роздавала милостиню. І прибирала могилку скромну на цвинтарі. Чоловік із фотографії дивився схвально, ще молодий, гарний, сильний. Він таким був спочатку, хоч випити любив…

І ось сниться жінці сон, наче й не сон, а як насправді все. Приходить чоловік її, Міша, сідає на край дивана і каже: «Ти пробач мені, Таня. Дякую, що прибираєш у моїй хаті, у мене там темно і холодно!

А ти прибереш, так наче тепліше і світліше одразу. І з твоїми молитвами мені легше, також спасибі. Не очікував. І тому я розчую, Таню, щоб була тобі нагорода за твоє прощення. Приходь до мене, там і нагороду візьмеш!».

Таня прокинулася у сльозах. І страшно їй стало. Всім відомо, що означає, коли небіжчик до себе запрошує і обіцяє щось. Це поганий сон!

Але якраз був день, коли треба було їхати на цвинтар. Таня взяла рукавички, ганчірочки, розсаду фіалок та дитячу лопатку. Склала у сумку та поїхала. День такий, треба завітати, все прибрати. Хоч і страшно.

Доїхала автобусом до кінцевої. Дійшла до могилки. І познайомилася з дуже добрим чоловіком, який прибирав могилу дружини. Вона п’ятнадцять років тому померла, дружина. Зі школи вони разом були.

І більше чоловік уже не одружувався, скучав за дружиною сильно. І хоч був дуже багатим, на могилку їздив завжди один. Прибирав усе, пам’ятник мив власноруч, фіалки садив. Дружина їх любила.

І теж уночі було йому сновидіння, це він потім розповів Тані. Дружина прийшла, юна, вродлива. Усміхається. І каже, що треба на цвинтар їхати, там подарунок добрий. Досить тобі страждати. Приїдь, там на тебе чекає гарне. Земне життя – воно важке іноді. От і буде тобі полегшення!

Чоловік теж подумав, що настав його час. Та поїхав. Йому давно жити було нецікаво. Хоча на вигляд він благополучний і успішний був, а душа боліла.

І ось так зустрілися Таня та Юрій. На кладовищі. Спочатку разом фіалки садили та поливали, потім почали зустрічатися, а потім одружилися. Дуже вони підходили один до одного. І стали щасливо жити.

І молитися за тих, хто пішов, а як інакше? Бо тим, хто пішов, теж важливо, щоб їх згадували добром. Або хоча б злом не поминали, якщо можна…