В якісь віки попросила сина про допомогу, так одразу невістка зателефонувала, щоб своє обурення висловити. Забула, скільки разів я їх рятувала

В якісь віки я попросила сина про допомогу. На те, щоб допомогти мені, йому знадобився б один вихідний. Смикнула його вперше за шість років.

І одразу ж отримала дзвінок від незадоволеної невістки, яка на підвищених тонах зажадала, щоб я перестала відривати чоловіка та батька від сім’ї.

Мовляв, він і так постійно пропадає на роботі, а тут ще цілий вихідний витратить не на улюблену сімʼю, а на допомогу матері. Ось така я погана жінка.

Швидко невістка забула все добре, що я робила для їхньої сімʼї, дуже швидко. Але тепер я точно знаю, як мені слід реагувати на чергове прохання невістки.

Коли молодята тільки розписалися, вони прийшли жити до мене, щоб зібрати гроші на іпотечний внесок. Я постаралася створити умови для максимального комфорту для них.

Ні за комуналку з них не брала, ні за їжу. Тільки якщо вони самі щось вирішать додому купити, а самі вони вирішували дуже рідко.

Два роки вони зі мною жили, слова жодного поганого не сказала, хоча були в мене претензії і до сина, і до невістки. Але не хотіла вносити розлад у їхнє сімейне життя.

Коли вони нарешті купили собі житло, я з полегшенням зітхнула. Жити з невісткою під одним дахом мені було дуже некомфортно. Занадто різні у нас характери.

Потім народився онук, з яким я допомагала і грошима, і своєю особистою присутністю. Грошей у сім’ї було обмаль, тому навіть моя невелика допомога приймалася з вдячністю.

Я намагалася щодня після роботи їздити до невістки, щоб забрати онука погуляти, давши їй можливість прийти до тями або зайнятися своїми справами.

Син працював на двох роботах, тому від нього в плані допомоги з дитиною користі було мало. Приходив він пізно, їв, падав спати, а рано-вранці тікав на роботу.

Батьки невістки живуть на іншому кінці країни, обмежуючись привітами та побажаннями зростати великими. Тому тільки я невістці і могла реально допомогти.

Онук пішов у садок у два роки та чотири місяці, а невістка вийшла на роботу. Мовляв, сил уже немає сидіти і копійки перераховувати, адже більша частина зарплати сина йшла на іпотеку.

Але онук у садок ходив погано. Тиждень ходить – два хворіє, і так по колу. Невістка вила, що з такими темпами отримуватиме копійки.

Запропонувала ходити на лікарняні по черзі – раз я, раз вона, щоб хоч якось встигати працювати. Довелося погоджуватися, а що робити?

Тільки півроку тому онук став нормально ходити в садок, певне, імунітет сформувався. На лікарняні більше не треба було так часто бігати і невістка справлялася сама.

Мене про допомогу просили, коли їм із сином кудись треба було піти, а онука брати із собою не виходило чи не хотілося. Тут я їх теж рятувала, але це вже було не так критично.

Я була рада, що в них все налагодилося, моя допомога більше так гостро не була потрібна і я нарешті вирішила зробити вдома ремонт.

Бо після того, як торік мене затопили сусіди, квартира мала дуже сумний вигляд. Саме в цьому мені й потрібна була допомога сина.

Шпалери я віддерла сама, а ось одній клеїти – дуже складно. Потрібно було поклеїти коридор і одну кімнату, які найбільше постраждали від потопу. За день якраз упоралися б.

Попросила сина приїхати, він погодився, а за кілька годин мені зателефонувала обурена невістка. Вона майже репетувала в трубку, що я зовсім вже нахабніла.

Сім’я й так не бачить батька, а тут він ще й на цілий вихідний поїде до мене. Де це бачено, щоб чоловіка та батька так нахабно відривали від сімʼї.

Потім ще синові весь день назвонювала, поки ми з ним клеїли шпалери. Він навіть телефон у якийсь момент відключив, так вона його допекла.

Мені невістка налаштувала теж купу смсок, мовляв, чи задоволена я тим, що дитина плаче, питає, де тато. Мабуть, це мало мене присоромити.  Але поведінка невістки викликала лише відразу. Одного разу попросила щось для себе і одразу стала ворогом народу. А те, що я робила для них, уже не бралося до уваги.

Висновки я зробила. Тепер свої проблеми невістка вирішуватиме без моєї допомоги, хай як хоче, так і викручується. Якщо вона так поводиться, то й відповіді нехай не дивується.