Олег місяць стежив за дружиною. Побачив, що хотів і вона для себе висновки зробила

Ранок. Олег і Катя сперечалися на кухні.

– Ти зараз це серйозно, Катя? — дивувався Олег. — Чи ти так жартуєш? Як же ти кажеш, що нічого цього не було, коли я на власні очі бачив, як ти стояла тут, на цій кухні з Андрієм Петровичем і…

— Що ти бачив, що? — спитала Катя. – Це просто смішно.

– Я все бачив, Катя. – відповів Олег. – Все!

— Ти не міг нічого бачити, бо нічого цього, про що ти говориш, не було.

– Як не було? — вигукнув Олег. — Хочеш сказати, що то не ти була з Андрієм Петровичем на кухні? І ви не розмовляли? І ти не гладила його по голові, не тримала за руки і не…

— Тобі здалося, — спокійно сказала Катя.

– Як здалося, Катя? Як здалося, коли я…

— Я не могла цього зробити, Валєра, — сказала Катя. — Мабуть, ти мене з кимось сплутав. Побачив щось там таке, до ладу не розглянув, не розібрався, а надумав собі всякого. І тепер з ранку мені псуєш настрій.

– Катя, це що, жарти в тебе такі?

– Чому жарти?

– Ти знущаєшся з мене?

— А чому ти тоді одразу мені про це не сказав? Чому не зайшов на кухню, не зажадав від мене та Андрія Петровича пояснень? Чому?

Олег мовчав, сердито дивлячись на дружину.

“Не сказав, бо не хотів скандалу”, – думав він.

– А? Мовчиш? Бо нічого цього не було. Ну, зізнайся, що ти все це зараз вигадав. І тоді я тебе пробачу. І взагалі,Олег, ти коли вигадуєш щось, ти такий дурний і негарний стаєш. Відразу піти від тебе хочеться.

– Катя, якщо ти зараз же… – вів далі Олег.

На кухню увійшла вісімнадцятирічна донька Оля. Вона хоч і почула, і зрозуміла не все, але швидко зробила з цього свої висновки.

— Тату, не кричи на маму, — сердито сказала Оля. — Якщо вже не правий, то вибачся. А то мама й справді втече від тебе. Що робити будеш?

В цей час на кухню прийшов син Андрій.

— Що ми все тоді робитимемо, якщо мама піде? — багатозначно сказав Андрій, почувши останні слова сестри, — тож, тату, якщо винен, то краще вибачайся.

– Діти! — вигукнув Олег. — Як же це? Невже й ви проти рідного батька? Та невже ви не розумієте, що зараз, на ваших очах, ваша мама мене…

— Будь чоловіком, батьку, — серйозно сказав син. — Навіть якщо мама винна в чомусь, поступися. Ти ж сам мене цьому вже дев’ятнадцять років навчаєш.

— Сину, є речі, які чоловік не може…

— Не кажи зайвого, тату, — сказала Оля. — Краще перепроси.

– Доню? — тихо промовив Олег. – Повір! Я ж…

— Тим більше, тату, якщо ти сам не правий, — додала Оля. — А ти не маєш рації. Бо я все чула.

— Ми сьогодні снідатимемо? – Запитав Андрій.

Катя посміхнулася, гордо подивилася на чоловіка і почала розкладати кашу по тарілках.

– Якщо ви так! Якщо ви всі проти мене, — сказав Олег, — то я взагалі сьогодні не снідатиму. Зрозуміло?

— Та будь ласка, — сказала Катя.

— Знаєш, що, Катюша, — сказав Олег, — дякуй, що тут діти. Не хочу при них розповідати, яка ти мати.

— І правильно зробиш, тату, — сказала Оля.

— Будь чоловіком, батьку, — сказав Андрвй.

— Дякую, діти, — подякувала Катя.

— Та вже, дякую, діти, — сказав Олег, неквапом підвівся з-за столу і вийшов із кухні.

Ти думаєш, Катя, що перемога залишилася за тобою? — думав Олег. — Думаєш, що будеш брехати, обманювати і тобі все сходитиме з рук? Як би не так. У цьому, Катя твоя помилка. З того дня я починаю стежити за тобою. Не знаю, скільки часу пройде, але ти обов’язково попадешся».

Катя тоді знову була на кухні, протирала ганчіркою підлогу.

– А-а! — закричав Олег, коли Катя почала споласкувати брудну ганчірку в раковині. – А кажеш, що ніколи цього не робила! І тоді було те саме. Тільки тоді ти розмовляла з Андрієм.

Я скільки разів казав тобі, що ганчірки не можна мити в раковині. Раковина від цього засмічується. Розумієш ти це чи ні? А потім дивуєшся, чому вода у раковині не проходить. Звичайно, вона не проходитиме, бо ти весь бруд туди змиваєш. І всі засмічення в раковині, це з твоєї вини.

Катя мовчки дивилася на чоловіка.

– Що? Нічого сказати? Ну, визнай, що я мав рацію.

Катя мовчала. В очах у неї були сльози.

— Гаразд, — поблажливо сказав Олег. – Я – не злопам’ятний. Мені головне було довести, що я правий. Всі. Я пішов на роботу. Снідати не буду.

Весь день Олег був у радісному настрої. Ну, як же! Адже він застав свою дружину «на місці злочину».

Увечері, після роботи він їхав додому і мріяв, щоб ще такого сказати Каті, щоб вона на все життя запам’ятала, що обманювати чоловіка не можна.

Але нічого сказати він не зміг.

— Ти досягнув свого, тату, — сказала Оля. – Мама пішла від тебе.

— А заразом вона пішла і від нас, — сказав Андрій.

– Як пішла? – Не зрозумів Олег.

— Горді жінки, тату, дуже просто йдуть, — сказала Оля. – Вона взяла тільки найнеобхідніше і пішла.

— Сказала, що їй від тебе нічого не треба, — сказав Андрій. – Що все разом нажите вона залишає тобі.

— У тому числі й нас, тату, — сказала Оля.

— Чим ти її так розлютив, тату? – Запитав Андрій. — Я ніколи не бачив маму в такому гніві. Коли я спробував щось у неї спитати, вона жбурнула в мене тапок і сказала, щоб я не мішався під ногами, бо я вилитий батько і, мабуть, стану таким же байдужим чудовиськом, як і ти, тато. А я не хочу бути такою чудовиськом, як ти. Я інший.

— Справді, тату, що ти зробив? І взагалі як ти міг?

І Олег пояснив дітям, що місяць тому була засмічена раковина, і він її прочистив. А перед тим він бачив, як Катя споліскувала в цій раковині брудну ганчірку.

— Тому що витирала підлогу, — пояснювавОлег, — після того, як її тато і ваш дідусь Андрій Петрович випадково впустив на кухні миску з виноградом. Андрій Петрович тоді ще вибачався і хотів сам все прибрати. А мама йому цього не дозволила. Мама витирала підлогу і заспокоювала вашого дідуся. А потім вона сполоснула цю брудну ганчірку в раковині.

Олег глибоко зітхнув, щоб заспокоїтися.

– Я це все бачив на власні очі, діти, – сказав Олег, – як вона протирала ганчіркою підлогу, а потім споліскувала цю ганчірку в раковині, діти. І це ваша мама. А так не можна. Треба було споліскувати ганчірку в тазу. І все це виливати в унітаз. І скільки разів я це їй казав. А вона не розуміє. Але каже, що так не робить. Але сьогодні я її вранці зловив. На місці злочину.

— Так, тату, — тихо промовив Андрій і похитав головою. — Я від тебе такого не сподівався.

— Та що такого? — вигукнув Олег. — Андрію! Я не розумію. Ти ж мій син! Невже й ти… не розумієш мене?

Андрій усім своїм виглядом показав, що не розуміє батька і не поділяє його погляди життя.

— Ти справді, чудовисько, тату, — сказала Оля. — Якби мені було куди піти, я теж, як мама, пішла б.

— Олічка, доню, та що ж ти таке кажеш? — вигукнув Олег.

– Мама сказала, щоб ти не намагався її шукати, – гордо вимовив Андрій. – Сказала, що сама все вирішить. Сказала, якщо що, сама тобі подзвонить.

– Ну що? Тепер ти щасливий? – Запитала Оля. — Добився свого? Залишив дітей без матері та радієш?

Олег не знав, що й відповісти на ці звинувачення. А діти не розмовляли із ним три тижні. І всі ці три тижні Олегові здавалося, що він спить і йому сниться кошмарний сон.

Кошмар закінчився, коли Катя повернулася додому.

Вона одразу повідомила, що повернулася назавжди і прощає Олега за його хамство, хоч він цього й не вартий.

— Ти хочеш щось спитати? – поцікавилася Катя.

– Ні, – впевнено відповів Олег. – Все зрозуміло. Запитань немає. Все й так ясно.

– Ти питаєш, чому я повернулася? – сказала Катя. — Бо маю дітей. Так. І я несу за них відповідальність. Зрештою, літо закінчилося і… — Катя сумно зітхнула, згадуючи ці три тижні, проведені на морі. — Я маю бути поряд з ними.

Олег на це тільки мовчки кивнув головою на знак розуміння та цілковитої згоди.

— Тебе, мабуть, цікавить, де я була?

І на це Олег відповів лише мовчазними жестами голови та рук. З чого випливало, що нічого такого його не цікавить.

— Ти, здається, хотів навчити мене мити підлогу? — спитала Катя. — Пам’ятається, ти казав щось таке дуже цікаве щодо раковин, тазіків та тряпок? Ні?

– Ні! – рішуче сказав Олег. — Нічого такого, Катя. За кого ти мене приймаєш? Це не чоловіча справа пхати свій ніс у тази, раковини і… Як ти сказала? Брудні тряпки?

— Брудні тряпки, якими миють підлогу, — уточнила Катя.

— Це просто смішно, Катя, — сказав Олег. — Я не міг цього бажати. Вчити тебе? Мабуть, ти мене з кимось сплутала. Побачила щось там таке, до пуття не розібралася, от і надумала собі всякого.

— Мабуть, ти маєш рацію, — сказала Катя трохи подумавши. — Це я сама чогось там вигадала, а тебе звинувачую. Ти мене пробачиш?

Поставивши це питання, Катя пильно подивилася на чоловіка. Олег правильно зрозумів цей погляд і дав це питання єдино правильну відповідь.