Ми з сестрою категорично не хочемо, щоб мама йшла на пенсію

Моїй мамі 68 років. Вона живе з моєю молодшою ​​сестрою і внуком на іншому кінці нашого міста у трикімнатній квартирі. Моя сестра добре заробляє і цілком могла б утримувати маму, не претендуючи на її пенсію.

Після того, як мамі призначили пенсію, вона ще трохи працювала на ринку продавцем, продавала рибні консерви. Їй подобалась її робота. Не стільки сама торгівля, скільки спілкування з покупцями. З’явилися постійні покупці, які приходили саме до неї. А мама кожен вид консервів купувала на пробу і потім розповідала покупцям що і як, щось рекомендувала, а щось не радила.

У той час був живий ще тато, він теж працював. Мама могла б і не працювати, їм вистачало на життя. Потім тата не стало, а маму почало підводити здоров’я, стало важко ходити на роботу, почалися болячки. Мама звільнилася і стала сидіти вдома. Ось тут і почалося.

Якщо раніше вона на щось не звертала увагу, то тут всі дрібниці побутові стали зачіпкою для скандалу. Маму стало все дратувати, все робилося не по її, так би мовити, не так свистиш не так літаєш. Хто б що не зробив все не так. Почалися постійні чвари з сестрою, обидві дзвонять мені та скаржаться одна на одну. А я як між небом і землею, мені і маму шкода, і сестру я зрозуміти можу.

Дійшло до того, що сестра з чоловіком розійшлася, просто не витримав мужик. 100 раз намагалися роз’їхатися, але мама в останній момент говорила, ну навіщо гроші витрачати на знімну квартиру, як-небудь разом проживемо. А через певний час все повторювалось знову. В голову якась дурниця лізла, що ніби ми з сестрою її не хочемо бачити й що вона нам не потрібна, що ми її не любимо, що вона тільки всім заважає і все таке …

Найжахливіше, що мама моя нічим не захоплюється, їй нічого не хочеться. Ми вже намагались хоч чимось її зацікавити: давай в басейн іди – не хоче; ходи в парку як інші жінки з палицями ходять, все купимо – не хоче; давай дачу купимо – не хоче; давай в клуб ходи, там твої однолітки пісні співають – не хоче; може заміж підеш – навідріз не хоче. Ми з сестрою просто вже не знали що робити.

І тут мамі запропонували роботу – торгувати газетами на ринку, з /п копійки, але вона погодилася. Відразу все змінилося! Тепер є справа, прагнення. Їй дуже подобається, її місце знаходиться поруч зі входом і вона як королева все бачить і вона сама у всіх на виду. Стала купувати красивий одяг, випросила у сестри помаду, стала робити стрижку і навіть підмалювала брови. В очах з’явився блиск. Інша справа.

Але з роками здоров’я не додається, та й сімейна проблема – тиск – дається взнаки щодня, а вже якщо зміна погоди, то зовсім погано. Часто скаржиться, що вранці важко, таблетки їсть жменями. Але що дивно, як тільки приходить на роботу, поступово все змінюється, настрій поліпшується. Народ до неї валом валить. Навіть господар і чути не хоче, щоб мама звільнилася. Подарунки дарує їй на всі свята, а напарниці тільки на день народження. А напарниця – там взагалі біда. У неї ноги не ходять, вона на роботу на таксі їздить. Працює мало не в мінус, але аби вдома не сидіти. Аби до народу, до людей, поговорити, поспілкуватися.

Але у мами виручка така …. на копійчаних-то газетах, що деяким продавцям на ринку і не снилася. А як вона розповідає про своїх покупців, ті теж йдуть до неї поговорити поспілкуватися. Мужички там компліменти завжди роблять, жінки на онуків поскаржаться. Так день проходить, до вечора приїде з роботи втомлена і їй вже немає діла ніякого до всякої побутової дрібниці.

Зараз стала частіше згадувати в розмові, що буде звільнятися, важко. Ми з сестрою за голову взялися. Як ми зрозуміли, нашій мамі дуже потрібна робота, справа. Інакше знову почнуться проблеми з нервами, скандалами, а від них хвороб ще більше. Тому ми поки наполягаємо, щоб мама працювала. Не через гроші, просто щоб хоч чимось займалася.