Нахабна подруга дружини отримала те, на що заслуговує
Я одружений вже 5 років. Моя дружина корінна киянка, а я родом з села в Херсонській області. Ми разом навчались, потім одружились і я залишився жити в столиці у квартирі дружини. Ми вдвох працювали і жили у своє задоволення.
Якось я взяв відпустку на тиждень і вирішив поїхати до батьків, а дружині відпустку не дали, тому я планував поїхати сам. Про мої наміри дізналась Аня, подруга моєї Марини.За пару днів до виїзду мені дружина каже:
– Слухай, візьмеш Анну з собою? Їй з тобою по дорозі, дуже треба дівчині.
– Та взагалі без проблем, вранці нехай приїжджає, довезу до пункту призначення.
Я навіть особливо не переживав, ну один, ну з кимось? Мені все одно туди їхати, так хоча б веселіше буде. Та й Марина не проти. Що може бути не так?
Цирк почався напередодні – Аня подзвонила ввечері та попросила слізно не виїжджати о шостій ранку, оскільки вона далеко від нас живе і їй добиратися до нас далеко. Ну ладно, годину пізніше, годину раніше – я в принципі нічого не втрачав, та й мені не сильно поспішати було.
О сьомій ранку Аня не з’явилася. Подзвонила дружині та попросила її ще почекати. Я вирішив не чекати й завалився спати. Думаю пів години посплю, а Марина мене розбудить як тільки подружка прибуде.
Прокинувся я від сміху – на годиннику було вже одинадцята година, а на кухні явно йшло жваве обговорення якоїсь нісенітниці. На кухні Марина пригощала чаєм Аню і вони весело базікали.
– Але я ж просив мене розбудити, як тільки Аня прийде?
– Так вона тільки й прийшла, попросилася чаю попити й тобі поспати дати …
– Ну гаразд, збирайся, їдемо.
Марина спробувала щось заперечити, але ймовірно по тону зрозуміла, що я вкрай засмучений тим, що їхати мені вдень. Вранці дорога краще, я думаю зі мною багато хто погодиться. І тут почалося те, що початок мене дико дратувати – Аня переговорила з дружиною і повільно почала збиратися. Вдягла куртку і пішла до під’їзду.
Залишившись наодинці я вкрай негативно дав зрозуміти дружині, що надавати допомогу таким подругам я більше не буду, хоча б тому що вважаю егоїзмом без узгодження так міняти плани. Завантажилися, поїхали.
Виїхали з міста по пробках обідніх. Аня тріщала щось про роботу і якусь ще нісенітниця. Розважала себе з радіо, в загальному спокою від неї не було. Я ввічливо попросив дати спокій магнітофону автомобільному і не чіпати його більш.
– Чому, ну нісенітниця ж грає, а ось радіо таке, воно краще!
Через годину вона попросила зупинити. Я знайшов місце для зупинки, подумав, може що трапилося, ну погано стало, буває ж. Хоча чесно скажу, тон її прохання все-таки був більше схожий на наказ. Конфлікту я не хотів, вирішивши не загострювати ситуацію. Аня вийшла з авто і побігла фотографувати поле! Виявляється їй дико подобаються поля з пшеницею, а ці здалися особливо красивими! Зробивши фотографії вона підійшла до машини й вже прямо скомандувала продовжувати шлях.
– Поїхали! Нам ще довго їхати!
Але варто віддати належне – вона замовкла. Але тривало всього лише годину, потім вона таки продовжила говорити. Розповіла про свою життєву позицію, про те, що вона сильна жінка і взагалі чоловіків треба тримати під контролем.
– А що ж ти подруго не своїм ходом то тоді? А безкоштовно, на хвості?
– А тобі, що, складно чи що? Справжній чоловік ніколи не відмовить мені в допомозі!
Оце так, виявляється, щоб стати справжнім чоловіком треба допомагати кожній п’явці? Цікавий поворот. А найцікавіше вона сказала потім.
– Так ось, мені в село тут одне треба, так туди завези мене, що вже там. Всього пів години ходу.
– Слухай Аня, ми ж домовилися на рахунок конкретного пункту доставки тебе коханої? Тобто ще завести? Я ніби як не так просто катаюся, та й не таксист зовсім.
– Ти що, не чоловік?
– А у мене є ідея трохи краще.
– Так навіть краще, раз є!
І замовкла. А ось дарма вона не запитала яка ідея. Вже на під’їзді до пункту призначення я зупинився на зупинці й з не зовсім пристойними словами порадив їй почекати автобуса до села тут. Ось така сволота. Вона з психом схопила сумку і встала на зупинку.
Історія на цьому б і закінчилася, якби по приїзду додому Марина не розказала продовження. Аня дісталася до куди хотіла, а от назад вона хотіла, щоб я її забрав! Але подзвонила не мені, а дружині! Але я дружині то, відразу після висадки пасажирки все розповів.
Дружина вирішила мене не турбувати й нічого не сказала. Але сіль не в цьому. Аня настільки сильно була впевнена в безкоштовному таксі, що грошей на зворотну дорогу не взяла. А дружина перекинути їй гроші на карту відмовилася.
Ось так їх жіноча дружба закінчилася. А я більше чужих з собою в дорогу не беру.