– Вона в двійці живе, а ми в однокімнатній, вона на південь їде, а ми в місті сидимо. Невже не розуміє, що поїзд пішов

Інні було 25 років і відразу після того, як вона відсиділа в декреті з сином, якого народила на 5-му курсі інституту, її влаштували на роботу. Влаштували стараннями мами її чоловіка Ігоря. Працювала Анна Миколаївна на невеликий, але керівній посаді, була на хорошому рахунку і з начальством підтримувала приятельські стосунки.

Інакше  Інні нічого б не світило: місце вважалося досить блатним. Особливо при тому, що зараз в невеликому містечку на роботу влаштуватися не дуже легко, тим більше з маленькою дитиною, дипломом про гуманітарній освіті та без досвіду.

– Невже не можна зрозуміти, що це непристойно, – говорила Інна чоловікові, – фарбувати волосся в такий відтінок при її зморшках! Хоч ти їй скажи, що люди можуть і посміятися. В її віці, кошмар!

Мама Інни, яка проживала в селищі під містом, носила скромну зачіску зі свого наполовину сивого волосся, одягалася в сукні-футляри, була скромною сірою мишкою.

– Так що мені треба, – говорила вона, – діти виросли, внуки є вже. Не до помад, не до моди. Чистенько і добре. Аби доньці жилося добре. Вони молоді, їм хочеться, а я вже так …

Але Анна Миколаївна була з цим категорично не згодна. Ігоря виростила, чоловіка давно не було. Синові віддала квартиру своєї мами з меблями, а з косметичним ремонтом допомогла мама Інни. І жінка вирішила, що саме час зараз пожити для себе.

– У молодості грошей не було, – пояснювала вона, – та й не до себе було. Мама хворіла, син маленький, потім чоловік занедужав. Я стільки всього упустила. А зараз так цікаво жити.

Вона і стриглася, і волосся фарбувала в яскравий колір, і джинси рвані носила. Своєю поведінкою вона приводила Інну в стан праведного гніву.

– Вона б ще в шортах на роботу прийшла, – мало не плакала злими сльозами дівчина, – ну і що, що дрескоду у нас немає й Іван Павлович дивиться лояльно на те, хто в чому одягнений. Але сама ж повинна розуміти, скільки їй! Адже бабуся вже. Кошмар. Заявила днями, що на море поїде, назамовляла собі всього по інтернету.

З цим замовленням трапився конфуз. Інна з Ігорем і малюком прийшли до Анни Миколаївни в гості якраз в той момент, коли вона посилку розпаковувала. І приміряла купу яскравих суконь і синові з невісткою показувала.

– Це кошмар, – заявила Інна мамі чоловіка, – відкриті плечі! Вам?! Ну це вже занадто! І ці штани напівпрозорі.

– А що не так? – уважно подивившись на Інну, запитала Анна Миколаївна, – Я їду на південь, там жарко. І цей одяг мені подобається.

– Молодець, мамо, – показав схвальний жест Ігор, – ти у мене красуня.

Чоловік не зігнав посмішки з обличчя під злим поглядом дружини.

– У її віці це смішно, – заявила Інна чоловікові по дорозі додому, – пора б уже бути скромнішою. Моя мама в житті цього б не купила. І на південь би не поїхала, а нам краще грошей би дала. Ми на море не їдемо, а вона мало того, що вирядився, як молодиця, так ще й розважатися поїхала. Навіщо їй це?

– Все люди різні, – сказала Інні мама, – сваха інша. Але це ж її справа, як одягатися. Я навіть заздрю: така смілива Аня. І виглядає вона добре, і одягається стильно, свіжо, їй дуже личить.

– Мамо, ти зійшла з розуму, – не зрозуміла Інна, – вона ж у двійці живе, а ми в однокімнатній, вона на південь їде, а ми в місті сидимо. Невже не розуміє, що поїзд пішов! З онуком зайвий раз не залишиться, щоб ми могли кудись сходити. Я, каже, свого виростила. А я, між іншим, через пару років планувала ще й доньку. Треба ж якось розширювати житлоплощу, якщо мама чоловіка тільки про себе і думає, а до тебе не наїздишся, так і вийде, що буду сама з двома дітьми сидіти, поки свекруха по морях наряди показує!

Мама Інни гірко похитала головою: упустила вона щось у вихованні доньки, виростила егоїстку.

– Ні, ну права твоя Інна, – висловилася ввечері двоюрідна сестра з якою мама Інни поділилася новинами, – це молодим все треба, а нам аби дожити та у їх радості погрітися.

– Так яке дожити, – розлютилася мама Інни, – Анна за мене на 5 років молодша, а мені, між іншим, 49 років тільки. І що зараз це за вік? Он актриси в Америці тільки заміж в ці роки збираються. Ні, права Аня, молодець. Мені б її відвагу. Тільки не можу я так. Чи не вистачить духу.

Рубіж старості відсувається, тепер уже і пенсію офіційно відклали. 44 роки Анні Миколаївні. Всього або вже? Як думаєте? Чи має вона право на своє життя, на молодість, тим більше, що при сучасній медицині та косметології можна ще довго виглядати дуже навіть непогано?

Або вже треба скласти лапки та присвятити життя сім’ї  дітей?