– За нею інший тато приходить, я не віддам вам дитину…

В нас дуже щаслива сім’я. Ми з чоловіком одружені вже 5 років, активно виплачуємо іпотеку за хорошу трикімнатну квартиру.  Коли доньці було 1,8 мені довелося віддати її рано в садок, оскільки попросили вийти на роботу, а разом з тим і гроші нам були потрібні.

Графік роботи для мене склали так, щоб я встигала відвести дитину в садок і вчасно забрати. Чоловік часто їздив по відрядженнях. Практично не знаходився вдома. З донькою вечора ми проводили удвох. Іноді на вихідні їздили до моїх батьків або батьків чоловіка.

Якось вийшло так, що у чоловіка була тривале відрядження. Він вирішив зробити нам сюрприз і без попередження приїхав додому. Привів себе в порядок після довгої дороги й пішов за донькою в садок. Взагалі він носить окуляри, але в цей день пішов без них. Коли він прийшов в садок в групі була вихователь з іншої групи. Вона іноді підміняла нашу постійну виховательку. Вона чоловіка бачила всього двічі, оскільки я приводила і забирала дочку сама.

Дочка відразу побігла до тата, але в якийсь момент зупинилася. І відступила назад. Галина Вікторівна підійшла до чоловіка і каже:

– Доброго дня! Ви хто і за ким?

-Я тато Мілани.- каже посміхаючись чоловік.

– Я вам її не віддам, тому що дитина якось з підозрою на вас дивиться. Та й взагалі за Міланою інший тато приходив.

Чоловік різко змінився в обличчі й каже:

– Ви розумієте, що ви зараз говорите?

– А що я такого сказала?

– Ви розумієте, що я тільки сьогодні приїхав з тривалого відрядження, а ви мені таке заявляєте. Вихователь зблідла і побігла кудись. Слідом за нею зайшла завуч і попросивши в чоловіка паспорт підтвердила:

– Так, це  тато Мілани.

Галина Вікторівна вибачалася перед чоловіком, що сказала не подумавши.

До 17:00 чоловік з донькою прийшли до мене на роботу. Чоловік посміхаючись каже:

– Ну розповідай кохана, який там інший тато приходив за нашою донькою?

– Тобто? – кажу я.

Тоді він мені все розповів. Спочатку я  обурювалася, і сказала:

– Ти доросла людина, подумай, якби у мене хто-небудь був, хіба я відправила б його за дитиною?

– Так то так. – сказав чоловік, – а з іншого боку,  якби у мене сьогодні не було настрою, то ти б нічого  не змогла б мені довести.

На наступний день я привела доньку в садок, оскільки чоловікові треба було доробити свої справи. І сказала виховательці:

– Наступного разу думайте, що говорите. Добре, що чоловік адекватно зміг відреагувати на ваші  слова, а то через вашу необдуманості у нас міг вийти скандал.

Вона вибачилася і сказала, що просто не впізнала мого чоловіка без окулярів.