Дітей не любить, але заміж зібралася за чоловіка з дитиною

Сестра Поліни, Ольга, дітей не любить і не любила ніколи. На подруг з дітьми, колишніх однокласниць і колег дивилася з жалістю і почуттям переваги, впевнена, що замотані садками та лікарняними «матусі» в глибині душі їй заздрять.

Ну ще б пак: Ольга струнка, стежить за собою, займається спортом, живе цікавим життям. Робить кар’єру і дуже добре заробляє, купила квартиру, автомобіль, об’їздила десятки країн. Змогла б вона провернути все це, будь у неї на руках нехай навіть одна дитина? Навряд чи, впевнена Ольга. Зараз вона на голову вище ровесниць тому, що їй не потрібно поспішати в сад, хвилюватися, відпрошуватися, пропускати вечірні наради, дзвонити няні в середині робочого дня. Вона легка на підйом, в будь-який момент може вилетіти у відрядження або на відпочинок і взагалі, належить тільки собі. Живе для себе.

– І так буде завжди, тому що народжувати я не буду! – заявила Ольга рідним ще у двадцять років.

– Та НУ тебе! – відмахнулася тоді мати. Передумаєш ще сто раз!

– Не передумаю! – підняла ніс дочка.

І справді, не передумала. Дитина є у Поліни, трирічна дочка, але Ольга не відчуває до племінниці якихось там особливих почуттів. Немає і не було намірів ні взяти дівчинку на руки, ні погратись, ні привезти іграшку в подарунок. І це не від жадібності, а просто тому, що в дитячих магазинах Ольга відчуває себе інопланетянкою. Вона не уявляє, що можна купити трирічній дівчинці й не горить бажанням вникати в цю тему. Поліна вже змирилася з тим, що сестрі діти не цікаві в принципі, а тому не ображається. Ну ось така вона людина.

Всі вже думали, так і буде вона одна, тридцять сім років їй, як-не-як, а немає. Знайшла-таки гідного чоловіка. Весілля планує, сукня, кільця, ресторан, все як треба. У подорож до Відня поїдуть.

От тільки проблема в тому, що Ольга виходить заміж за чоловіка з порівняно невеликим дитиною. Чоловікові майже сорок років, але річ у тім, що дитина живе з ним! Матері там немає, померла, потрапила під машину багато років назад. Хлопчикові вісім років, є няня, яка з ними вже мало не з народження. Пару раз в місяць бабуся бере на вихідні. Але основний час дитина з батьком!

–  Ось так. Буде наша Оля справжньою мачухою. – скаржиться поліна своїй колезі. – Ти уявляєш? Чесно кажучи, представляється це з трудом

– Хм. А сама-то вона як собі це уявляє?

– Вона каже, що не буде займатися дитиною, уявляєш? Дитина її чоловіка буде цілком на відповідальності свого батька … У хлопця у квартирі своя кімната, він ходить в школу і на якісь гуртки, няня в курсі всього. Няня його зустрічає, годує, слідкує за уроками. Якщо що, є батько, на крайній випадок – бабуся. Ну, будуть, можливо, зустрічатися за вечерею, та й то не завжди …

– А вона взагалі з дитиною знайома?

– На рівні «Матвій – це Оля, Оля – це Матвій. Оля буде жити з нами». Не знаю, як все вийде у них і навіщо Ользі це треба, але зараз вона сповнена оптимізму і не бачить проблем. Мовляв, дитині гірше не буде, він нічого не втрачає. Каже, а як жінки з дітьми заміж виходять? Перш за все шукають чоловіка собі, а не дитині тата…

– Ну, з цим можна і посперечатися…

– Бувають і винятки, звичайно, але в основному так. І мало хто з чоловіків щиро зацікавлений в чужій дитині, особливо якщо своїх дітей немає і любові до дітей особливої теж, але ж живуть же якось … Людина Ольга не зла, не жорстока, ображати хлопчика не буде, я думаю. Хоча, за її характером і життєвим переконанням, їй потрібен бездітний чоловік, звісно. Ну або хоча б такий, діти якого живуть зі своєю матір’ю.  Треба ж було їй знайти собі вдівця з дитиною, ех! ..

А ви згодні з тим, що Ользі-чайлдфрі потрібно шукати собі бездітного чоловіка? Чи вийде щось із такого шлюбу? А може, дійсно, нічого особливого не відбувається? У дитини є все, що потрібно для життя. Якщо його люблять батько і бабуся, це вже немало. Так, шкода, що немає матері. Але з іншого боку, може, і краще з боку дружини батька тримати з хлопчиком певну дистанцію, принаймні спочатку.

Ніхто не знає, як складеться. Може, ще стануть вони кращими друзями …