Брат несподівано вирішив познайомитись зі своєю сестрою

Спогади про щасливу і дружню родину залишились в далекому минулому. Оля на спокійне життя вже не сподівалась.

Мама і тато  останній рік дуже часто сварилися, коли думали, що вона вже спить. Мама дорікала батька в безвідповідальності та ліні, а тато огризався, що робить все можливе, але зараз дуже важко знайти високооплачувану роботу, а працювати за копійки він не має жодного бажання. Мама часто сумувала, інколи ховала від дочки заплакані очі, стала періодично затримуватися на роботі.

Тато або весь день проводив вдома (на дивані або за комп’ютером), або кудись ішов в обід, повертаючись тільки до ночі та напідпитку. Поступово батьки перестали розмовляти один з одним, і одного разу мама сказала Олі, що тато більше з ними жити не буде.

Спочатку Оля сподівалася, що це жарт, що пройде час, батьки помиряться і все буде як раніше. Але час минав, а тато не повертався. Більш того, він поступово перестав спілкуватися не тільки з мамою, але і з нею. На будь-які прохання дочки чоловік вигадував дурні відмовки, проігнорував шкільний спектакль, в якому в Олі була головна роль, а на її черговий день народження не те що подарунок не купив – навіть не подзвонив.

Якось мама сказала, що у тата з’явилася нова дружина, але Олі було вже все одно – їй відмінно жилося з щасливішою і як ніби молодшою ​​мамою, а відсутність тата вона компенсувала тісними стосунками з улюбленим дідусем.

Час минав, до Олі періодично доходили чутки про батька: одружився вже в третій раз, як і раніше випиває, бешкетує, влаштувався на роботу, звільнився з роботи, народив сина … Коли в новій сім’ї батька з’явилася дитина, Олі було вже 14 років, а ще через п’ять років її батько помер.

Точної причини ні мама, ні Оля не знали, тому що люди говорили одне, його нова дружина інше, а у свідоцтві про смерть було зазначено третє. Але в цілому, при його способі життя цього слід було очікувати. На похоронах Оля відчувала незручність від того, що смерть батька її зовсім не чіпає. Мама, яка стояла поруч, крадькома плакала. Дружина батька влаштувала істерику, кидалася на труну і  голосила, але Оля їй не повірила – аж надто показушно це виглядало. Якась бабця тицьнула Олю в бік:

– Ти чия будеш?

Оля ввічливо відповіла:

– Дочка покійного.

Бабка безапеляційно гаркнула:

– Брешеш! Не було у нього дочок, син тільки, он там стоїть, з матір’ю! А ти хто така?

Оля промовчала і відійшла в сторону.

Все це було давно, зараз Олі вже 30 з хвостиком, і недавно їй в соцмережах написав хлопець. Щось на кшталт: “Привіт, я твій брат по батькові, давай спілкуватись. Виявилося, це той самий «єдиний» син тата.

Оля більше з ввічливості, ніж з цікавості, продовжила діалог. Скоро стало зрозуміло, що розмови не виходить. Вона намагалася допомогти хлопцю, задавала навідні запитання, питала про його інтереси, улюблені заняття, старанно вичавлювала з себе ввічливі фрази, а він у відповідь писав односкладові пропозиції, так, ні, не знаю, як у всіх, скаржився на непрості відносини з матір’ю, з гордістю згадав, як ходив п’яним в школу, бився, потрапляв в поліцію. Через тиждень подібного спілкування став кликати Олю на зустріч, мовляв, не чужі один одному, потрібно познайомитися ближче.

Але Оля не хоче, їй навіть віртуальне спілкування з ним в тягар. Начебто й ображати не хочеться, все-таки хлопець не винен в тому, що він їй не подобається, але і знайомитися з ним в реальності бажання немає. Поки що вона посилається на зайнятість і маленьких дітей. Додатково до всього ще пташка на хвості принесла, що брат балується забороненими препаратами, а зв’язуватися з таким родичем собі дорожче …

Ось і сидить Оля, думає, як би м’якше обірвати спілкування. Поки в голову, крім ігнору, нічого не приходить …