– Нехай з самого початку бачить правильну модель: тато повинен бути на роботі…
– … У неділю ми в гостях були. Подругу мою, Катерину, пам’ятаєш, свідка на моєму весіллі? Ось, у неї гостювали … Вона в декреті зараз, дочку народила. Така дівчинка мила, рік і три місяці вже! Ходить, розповідає щось, смішна! Катька щаслива. Одна біда – скаржиться, що грошей не вистачає катастрофічно … – Так грошей завжди мало, скільки їх не дай! А в декреті тим більше … …
Ввечері після роботи я пішла вигулювати свою вівчарку на собачий майданчик. Поруч вигулювали вихованців дві дівчини років двадцяти п’яти. Два білосніжних шпіца, мабуть, давні знайомі, як і господині, весело носилися один за одним по загону, а подруги, присівши на лавочку, обговорювали новини. Говорили вони досить голосно, тому я прекрасно чула їхню розмову.
– … У неділю ми в гостях були. Подругу мою, Яну, пам’ятаєш, свідка на моєму весіллі? Ми у неї гостювали … Вона в декреті зараз, дочку народила. Така дівчинка мила, рік і три місяці вже! Ходить, розповідає щось, справжня красуня росте! Яна щаслива. Одна біда – скаржиться, що грошей не вистачає катастрофічно …
– Так грошей завжди мало, а в декреті тим більше…
– Ну, тут особливий випадок! Яна ж взагалі економити не звикла. Ніколи ні в чому собі не відмовляла. Батьки у неї дуже заможні, в дитинстві балували її, як принцесу. Одягали, взували, по світу катали. Після інституту тато її на роботу влаштував до свого знайомого в фірму. Яна, звичайно, сама теж молодець – зачепилася, прижилася, стала кар’єру робити семимильними кроками. Стала професіоналом, багато чого досягла. І зарплата у неї була дуже хороша, особливо перед декретом …
– Зрозуміло …
– Копійки вона ніколи не рахувала. Закуповувалась в магазині фермерських продуктів, пам’ятаю, мене ще лаяла, що я в мережевому супермаркеті молочку беру. А зараз сама, як миленька, ходить в Ашан і в АТБ, ціни всі знає напам’ять, знижки відстежує … Ніколи, каже, я так не жила і не думала, що доведеться!
– Може, їй няню взяти й на роботу тоді?
– Няню не хоче принципово. Не для няні народжувала, каже, та й взагалі, невідомо, чи наважуся коли-небудь на такий подвиг, як пологи, ще раз. Хочеться насолодитися материнством. І дитину шкода … Ну десь я її розумію. Дитина ще маленький зовсім, поскаржитися, якщо що, не зможе. Як ось таку крихітку залишати з чужою людиною?
– Чого ж вона накопичень не зробила перед декретом?
– Так квартиру купили вони, все вигребли, що було. Якийсь запас був, звісно, розраховували, що він буде поповнюватися, але чоловік у неї роботу втратив в кінці літа. Зараз вже знайшов, теж за протекцією тестя. Але робота не дуже, Яна говорить. Нагрузка більша, добиратися незручно і по грошах просів пристойно, мало не у два рази …
– Нічого собі! Слухай, так може, простіше їй тоді чоловіка в декрет посадити, а самій працювати? Ти говориш, у неї гарна зарплата була?
– Ось я їй це саме сказала! Зарплата була хороша, перед декретом вони з чоловіком отримували приблизно порівну. Зараз він у два рази менше став заробляти – ідеальний варіант їй виходити … Але вона на мене руками замахала. Мамонта в будинок повинен приносити чоловік і крапка. З давніх-давен так було! Така сім’я, де дружина працює, а чоловік миє, прибирає, дивиться за дитиною – не для неї …
– Але ж двадцять перше століття на дворі!
– Ну ось, бачиш, проте люди іноді дотримуються традиційних поглядів … Яна каже – жінка не повинна бути годувальником, поки в родині є чоловік. Інакше це буде вже не сім’я, а невідомо що. У них дівчинка росте. Нехай, мовляв, з самого початку бачить правильну модель: тато повинен бути на роботі …
А ви згодні з ідеєю про те, що поки в родині є чоловік, жінка брати на себе роль годувальника не повинна? Це не природно, коли чоловік сидить в декреті? Може бути, дівчина права? Ну так, заробить вона зараз якісь гроші, вийшовши на роботу сама. Але в довгостроковій перспективі втратить більше?
Або все ж в наш час це нерозумно? Працює той, кому вигідніше працювати. Нерозумно сидіти й рахувати копійки, коли можна легко виправити ситуацію?