Що робити, коли бабусю дратують маленькі діти і вона їх уникає?

Далеко не кожна людина чесно відповість на запитання “А Ви любите дітей?” Річ у тім,  що, як правило, своїх дітей ми любимо, а ось чужих – не дуже. Особливо крикливих, вередливих, які не дотримуються норм поведінки. Однак є категорія людей, яку діти дратують в принципі.

До останньої категорії належала і свекруха Людмили, яка була дуже інтелігентною та приємною жінкою. Так складалися обставини, що молода сім’я  жила певний час на території мами чоловіка Валерії Миколаївни. По-перше, у неї була велика трикімнатна квартира, а старша сестра Миколи Даша жила зі своєю сім’єю окремо. А по-друге, Валерія Миколаївна за тиждень до весільних урочистостей посковзнулася на льоду та отримала травму правої руки.

– Доведеться вам пожити зі мною хоча б пару місяців, – сказала вона синові і його молодій дружині, – заодно й економія для вас буде: відкладіть гроші на своє майбутнє житло.

Молоді й залишилися і не переїхали від свекрухи, навіть коли вона повністю одужала.

– Добре живемо, – відповідала на питання родичів і подруг Люда, – три кімнати, у кожного свій простір, до нас в справи ніхто не лізе, Валерія Миколаївна жінка дуже делікатна, охайна. На харчування ми скидаємося, на комуналку теж, нас все влаштовує.

Люда з чоловіком вдвох працювали та намагались активно економити, а тому на рахунку молодої сім’ї в цей час накопичувались гроші на майбутнє житло. Розмінювати троячку жінка не хотіла, діти не наполягали, розуміючи, що їх частка, що утворилася в результаті приватизації – зовсім не їхня заслуга.

Перший дзвіночок пролунав на другому році шлюбу, до Людмили в гості тоді зайшла подруга з однорічним малюком. Гості пробули в кімнаті молодих три години, виходячи тільки на кухню, чай попити та в санвузол, але після відходу Валерія Миколаївна м’яко попросила невістку:

– Люда, – сказала вона, – не могла б ти зустрічатися з цією подругою на іншій території. Жах, який галасливий і примхливий у неї хлопчик. Я таких терпіти не можу.

– Я тоді вперше здивувалася, – згадує Люда, – а заодно і пригадала, що у нас бувала тільки старша дочка зовиці, якій 12 років, а маленьку, 3-х річну племінницю Миколи я бачила тільки у Даші, коли в гості ходила.

– Так, – підтвердила свекруха, – я можу витерпіти маленьких дітей дуже недовго, мені 15 хвилин в парку вистачає, щоб мати уявлення, як росте моя внучка. Ну не зобов’язана я чужих дітей любити, навіть, якщо це мої власні онуки. Дратують.

Людмила почала придивлятися до того, як Валерія Миколаївна дивиться на малюків на вулицях і в торгових центрах. Виявилося, що або байдуже, або з роздратуванням.

– У мами якась алергія, – пояснила Даша, – ні, ми з Миколою нормально росли, тоді ще тато був, нікого ми не дратували, нас не скидали на бабусь, але мою старшу дочку мама років до 5-ти не сприймала: примхлива, соплива, репетує без діла. Вона на неї подивиться здалеку, а возитися – немає бажання.

– Ну годі, – заспокоїв дружину Микола, – побачить нашу дитинку і розтане, вона ж в мені дуже любить.

Три роки подружжя дітей свідомо не заводило: відкладали гроші, хоча батьки самої Людмили й просили дочку нарешті порадувати їх внуками. І ось, коли тест виявився позитивним свекруха видала таку реакцію, якої Люда внутрішньо боялася.

– Ходить і мовчить, інколи косо дивиться – говорила вона Миколі, – давай вже вирішувати питання з іпотекою.

Молоді взяли скромну однокімнатну квартиру, Валерія Миколаївна всю вагітність невістки спілкувалася з нею по телефону, але жодного разу не поцікавилася, як розвивається вагітність, як почувається майбутня мама і внук.

На виписку Люди з сином з пологового будинку свекруха прийшла і побула рівно 15 хвилин. Дива не сталося і бабуся не пройнялася раптовою любов’ю до немовляти.

– Вона на рік дитини зайшла до нас у гості рівно на 20 хвилин, – згадує Людмила, – подарувала подарунок, син заплакав: він же її не знає зовсім.

– Ось буде Матвієві 5 років, – говорила Валерія Миколаївна синові, невістці, батькам Люди, – тоді він буде Людина, тоді я буду з ним спілкуватися, виховувати та брати до себе.

– Не дам, – сказала Люда чоловікові, – ось не дам і все. Як можна несподівано полюбити внука в 5 років? Ось до цього він її дратував, а тут раптом не буде? Ні, раз вже вирішила, самоусунутися, так тепер нехай і несе відповідальність за свої рішення.

Матвієві минулого місяця виповнилося 5 років, Валерія Миколаївна вперше запросила в гості сім’ю сина з внуком разом, тільки Люда йти відмовилася. Микола просить дружину бути більш поблажливою, адже вона бабуся все-таки…