– Тільки я тебе прошу, чоловікові своєму не говори про ці гроші нічого! Хоч раз в житті вчини розумно
У Анжели і її чоловіка двоє дітей, восьми й двох років. Анжела зараз в декреті з молодшим, а її чоловік, на жаль, без роботи. Посилено шукає пів року вже і все ніяк.
Чоловікові тридцять вісім років, він має вищу освіту і непоганий досвід роботи. Тому він хоче знайти місце принаймні не гірше, ніж останнє, звідки він вилетів за скороченням штату на початку літа. Йти на «хоч якусь уже роботу» чоловік не хоче.
– Влаштовуватися на мінімальну зарплату якимось охоронцем сенсу немає, сім’ю на ці гроші все одно утримувати важко неможливо, – пояснює чоловік. – Та й псувати трудову книжку не варто, куди потім сорокарічного колишнього охоронця візьмуть? Треба відразу шукати нормальне місце, з офіційним працевлаштуванням, соцпакетом, таке, щоб працювати довго і з задоволенням, в ідеалі – до пенсії вже …
Можливо, в міркуваннях чоловіка і є певний сенс. Тим більше що на дивані він не сидить, резюме розсилає активно, бігає на підробітки, щоб було чим годувати дітей. Підробітки знаходить в інтернеті: повантажити меблі для переїзду, супроводити чиюсь бабусю до поліклініки та назад, привезти, забрати, віддати й так далі. Гроші це приносить невеликі – на один похід в магазин. Але все ж допомагає не померти з голоду.
Анжела теж намагається підробляти, але заробіток виходить смішний. Тому живуть вони зараз більш, ніж скромно: сидять на макаронах, м’ясо і фрукти купують тільки для дітей, гуляють у дворі на майданчику і чекають кращих часів. Трохи допомагають то одні, то інші батьки: привозять продукти, платять комуналку, купують щось внукам.
Чоловік, звісно, пригнічений, тим більше, що останнім часом його пошуки роботи нагадують якийсь біг по колу. Вакансій нових майже немає, старі висять на сайтах місяцями, співбесід все менше, з кожним тижнем наближається грудень – мертвий сезон в плані пошуків роботи, і що робити далі – незрозуміло …
А недавно сталося диво: мама зі своєю сестрою, тіткою Анжели, продали отриманий у спадок від їх батька будиночок в селі та вирішили розділити гроші порівну між чотирма внуками діда, кожному по триста тисяч.
– Тільки я тебе прошу, чоловікові своєму не говори про ці гроші нічого! – сказала Анжелі мама. – Хоч раз в житті вчини розумно!
– Чому? – розгубилася Анжела.
– А сама не розумієш, чи що? Він у тебе тоді роботу шукати буде ще два роки й гідної так і не знайде! А гроші тупо проїдете і все!.. Якщо він зараз роботами перебирає, знаючи, що вдома немає найнеобхіднішого, то з грошима і зовсім ворушитися перестане. Поклади їх на депозит і забудь. Нехай лежать на чорний день …
– Наче зараз у нас прямо біла смуга! – зітхає Анжела. – Саме час гроші на депозит класти, коли дітей годувати нема за що! ..
Як вважаєте, має дружина моральне право в складний для родини час не говорити чоловікові про гроші, щоб він «не розслаблявся»? Чоловік все до копійки вносить в сім’ю, старається, шукає підробітку, переживає, а дружина буде в цей час сидіти на скрині з грошима?
Або права теща, краще йому про спадщину не знати?