Зовсім не весела історія про весілля та родичів, які вже дістали

Ми – дві самостійні дорослі людини 27 і 28 років. Вирішили надати нашим відносинам офіційний статус, для чого подали заяву в РАЦС і стали готуватися до торжества.

Тут потрібно відзначити, що володіємо ми трьома наборами родичів.

Це розведені мама і тато хлопця, кожен зі своєю ріднею (фактично – два ворогуючі угруповання), і мої батьки і родичі, які серед рідні моєї половинки вважаються «плебеями» – як же, дочка бібліотекаря і будівельника з сантехниками у рідні і всього однією вищою освітою вже точно не пара красеню-чоловікові з двома «вишками» з сім’ї двох докторів наук.

Всі ці люди одностайні тільки в одному: весілля повинне бути пишним, з білою сукнею, викупом нареченої, тамадою, рестораном, ідіотськими конкурсами та численними нетверезими родичами.Природно, ми з такою позицією не згодні. Та й збирати в одному місці стільки, м’яко кажучи, недолюблюючих одне одного людей здалося нам ідеєю вкрай невдалою.

І вирішили ми весілля від рідні приховати. «Зажати», як то кажуть. Ми пошили червону весільну сукню і червоний смокінг. Ми покликали вісім чоловік друзів, найближчих. Передбачалося, що вони всі будуть в чорному з червоними аксесуарами і після реєстрації у нас відбудеться фотосесія в мальовничому місці на березі озера і пікнік.

Тільки один недолік був в цьому чудовому плані: моя найкраща подруга за сумісництвом є сестрою нареченого і їй спало на думку, що «мама має право знати».

Мама дізналася, відповідно в лічені години дізналися всі. Як виявилося, ось що було потрібно, щоб згуртувати наші сімейства. Незабаром делегація з мам, тат, дядь і тьоть прибула до нас додому «нарозумлювати нерозумних дітей».

З’ясувалося, що ми вкрай невдячні нащадки. І його і мої батьки під час своїх одружень були бідні, як церковні миші, тому не було у них ні суконь, ні ресторанів, ні конкурсів. Тому тепер ми зобов’язані – ні, ЗОБОВ’ЯЗАНІ все це надати. Після демонстрації сукні мами ридали, тати капали їм валер’янку і кидали на мене суворі погляди. Нам було велено «викинути проституточне плаття» і заявлено, що «так рішуче не піде».

Наївні ми все ще стояли на своєму. Запросили на реєстрацію всіх охочих, змінювати плани і костюми відмовилися. Але родичі так просто здаватися не збиралися.

Ще через пару днів делегація повернулася і оголосила взагалі прекрасне: «Значить, так: в ніч на п’ятницю ти ночуєш у батьків, о 11:30 ми приїдемо, тебе викупимо. Потім їдемо в РАЦС, потім пам’ятники, машини і автобус ми вже замовили. О 17:00 всі їдемо в ресторан «Чайка», там тамада, конкурси та музика 80-х, ми вже про все домовилися і оплатили. І запрошення розіслали. А одягнеш ти ось це », – і мама гордо внесла в кімнату біле плаття фасону «баба на чайнику»…

Так, ми погані діти. Ми були злі. Ми чесно говорили, що нічого не вийде. Я не одягну цю сукню і ноги моєї не буде в ресторані «Чайка». Все це пропускалося повз вуха. «Буде тільки так. Ми навіть заплатили за все, досить вередувати ».

Напевно, варто було здатися. «Поважаючи людей похилого віку». Наплювати на свої бажання. Ми не стали.

У ніч на п’ятницю ми зняли номер у готелі. На дзвінки об 11:30 я відповідала, що чоловік мене вже купив і якраз використовує, так що говорити я не можу. У РАЦС приїхали в рваних джинсах і футболках. Моя футболка була білою: я ж наречена. Відразу після реєстрації сіли в машину і, вимкнувши телефони, рвонули в сусіднє місто.

Через пару днів пікнік з фотосесією і червоними нарядами таки відбувся, тільки сестри нареченого в числі запрошених вже не було.

Батьки чоловіка написали йому електронного листа з вимогою повернути гроші і погрозами подати в суд. Мої обмежилися SMS про те, що я їм більше не дочка.

Мені шкода, що так вийшло. Мені сумно від зашкалюючого неадеквату в наших сім’ях. Але про що ви думали, милі батьки?

Ми вас любимо, але будемо жити, як ми захочемо. Задовбали!