Син з відрядження привіз наречену – селючку. Мучуся, як зробити, щоб весілля не відбулося…

У нас благополучна сім’я. Чоловік мій – директор заводу. Я домогосподарка. Синочк у нас єдиний. Кровинка наша.

Стільки сил вклали в нього. Кращий ліцей в місті, платне навчання в університеті, будинок купили недалеко від нас, машину. Два роки тому, після закінчення університету, чоловік його до себе на завод влаштував. Відразу хорошу посаду давати не став. Сказав:

– Щоб справу осягнути і стати хорошим професіоналом, з низів починати треба.

Син намагається. Рухається сам по кар’єрних сходах, без татової протекції. Ось і у відрядження довелося їздити.

А я, як відчувала. Казала чоловікові:

– Ну, гаразд, почав з рядової посади, але відрядження-то навіщо. Хоч тут зробив би поблажку рідному сину.

Але чоловік – кремінь у мене. Не розжалобиш. Відповів:

– Мужик повинен труднощі в житті долати, щоб справжнім професіоналом стати. Нехай їздить, як все.

І що ж? Уже з третього відрядження привіз син з собою дівчину. Та зовсім вже просту. Після 9-го класу закінчила коледж. Раніше таких ПТУ-шницями називали. Гаразд би спеціальність яка затребувана. Так ні, хлібопекарське щось. У пекарні приватній працювала. Булочки і плюшки пекла та продавала.

Там при пекарні кафетерій маленький на два столика. Все крихітне. Навіть загородки немає. Перед електричними пічками – стійка з вітриною. Там же каса. А за вітриною – невеликий зальчик для відвідувачів на пару столиків.

Там вони з сином і познайомилися. Пекарня біля його знімного житла була. Він туди снідати забігав. Вона йому і впала в око. І треба ж, за три тижні окрутила хлопця!

Я заспокоїтися не можу. Шукаю способи відправити її геть. Син її відразу до себе привіз. А у неї речей – дві валізи та сумочка. Ось і все придане.

Кажу йому:

– Синочку. У тебе благополучних наречених – півміста. Навіщо тобі ця замазура провінційна? Не розписуйся поки з нею. Так поживіть. Може набридне вона тобі за півроку?Відправиш додому.

Уперся:

– Люблю-не можу, без неї світ не милий.

Я в жаху. Попросила чоловіка дізнатися про її сім’ю. Він довідки навів.

Дівчинка – дочка алкоголіка. У її матері ще четверо дітей крім неї. Двоє старших вже по кривій доріжці пішли. Один брат – сидить за крадіжку, сестра – народила без чоловіка, кинула дитину на свою матір і гуляє відчайдушно.

Ще двоє молодших вчаться поки, але один уже на обліку в поліції стоїть.

Ніяк мене така рідня не влаштовує. Сама дівчинка начебто нормальна, тільки не дуже розвинена інтелектуально. Але симпатична, ладна і господарська. У своєї матері була головною помічницею.

Чоловікові стала вселяти, поговорити з сином по-чоловічому. А він уперся:

– Нехай сам розбирається. Сам помилиться, сам виправить. Потрібна буде допомога – тоді допоможу. А зараз лізти не буду.

Мучуся я. Як розвести сина з такою нареченою, щоб до весілля справа не дійшла?