Вона і сама спилася, і батька моїх дітей споює…

У нас була щаслива сім’я, ми з чоловіком любили та поважали одне одного. В нас двоє дітей 3 і 5 років.  Діти успішно відвідували садок, а ми з чоловіком працювали.

Все було добре, поки свекрусі не поставили діагноз ВСД (вегето-судинна дистонія). Кожен напад ставав приводом для негайного приїзду сина до матері, «що лежить при смерті». Лікуватися свекруха не хотіла, про здоровий спосіб життя – не чула, диміла, як паровоз і випивала, як справжній матрос. Чоловік міг зірватися з роботи, з дому – в будь-який час дня і ночі. Минулого року свекруха видзвонила свого синочка з відпустки. Він купив квиток на літак і зірвався до мами.

ВСД стало для свекрухи не тільки прекрасним виправданням на всі випадки життя, але і відмінним інструментом для маніпуляцій. Як на мене – вона значно перебільшувала значущість своєї хвороби, якщо вона взагалі була, ця хвороба.

Якщо людина дійсно хвора і їй час від часу стає дуже погано, то нормальна людина починає приймати препарати, прописані лікарями. Можливо – намагається лікуватися народними засобами чи якимись сонячними ваннами. Але ніяк не збільшенням кількості алкоголю в житті.

Поступово  чоловік, зі стурбованої здоров’ям мами людини, перетворився в цілодобового кур’єра з доставки випивки. Спочатку свекруха говорила, що варто їй трохи випити, то відразу стає легше. З кожним разом, для її уявного полегшення, випити потрібно усе більше і більше. Оскільки вона могла подзвонити й вночі,  чоловік купив запас міцного алкоголю до нас додому – у нас на антресолі завжди став стояти ящик горілки. І, в разі дзвінка матері, він віз їй чергову пляшку. Добре жінка влаштувалася, чи не так? На тому і до розлучення справа дійшла.

Чоловік, після чергового дзвінка матері, дістав ящик, взяв з нього пару пляшок, хотів прибрати назад – не встиг, його мама знову зателефонувала, з криками що помре, якщо він зараз же не приїде. Чоловік так і кинув ящик з горілкою на підлозі, вискочив з квартири й поїхав до матері, не розбудивши мене.

Діти прокинулися раніше, ніж я. І  ящик з пляшками, який стояв посередині вітальні, їх дуже зацікавив. На щастя, я прокинулася вчасно. Діти гралися пляшками та намагалися їх відкрити.

Коли чоловік повернувся від своєї матері-алкоголічки, я влаштувала йому скандал. Він потурає алкоголіку! А те, що свекруха приймає за ВСД – це або похмілля, або абстинентний синдром. У відповідь чоловік підняв на мене руку, адже я образила його матір.

Я вигнала його і подала на розлучення. Тепер вони п’ють разом. За ті кілька місяців, що тривали судові слухання, на які чоловік не приходив, він встиг втратити роботу і розбити машину. А свекруха прийшла до будівлі суду грошей попросити. Сказала, що її синові погано – що у нього теж ВСД і якщо я зараз не дам їм грошей на горілку, то хто знає, чим все закінчиться.

Я зараз сиджу і думаю – наскільки треба бути ідіоткою, щоб переплутати алкоголізм з цієї дистонією? Вона і сама спилася, і батька моїх дітей споює.

Я не стала обертатися на її крики. Я їм – ніхто, і не зобов’язана спонсорувати їх п’янки.