– Ти була просто тренуванням, а тепер забирайся з мого дому!

Ми з Іваном познайомилися 2 роки тому. Я тоді закінчувала навчання, а у нього уже була хороша робота. Я закохалась з першого погляду.  Всього пара побачень і походів в кіно – все, ми пропали. Здавалося, ніби ми народжені спеціально одне для одного: він передбачав всі мої бажання і розумів, який у мене настрій. Я щодня мріяла скоріше звільнитися і побачити мого коханого.

Його мама, Анастасія Дмитрівна, була просто ідеальною, вона прийняла мене, немов рідну дочку. Вона огортала мене увагою і турботою, дарувала мені подарунки та раділа за сина, що йому пощастило зустріти мене. Наш швидкоплинний роман дуже швидко закінчився весіллям. Жили ми з в Анастасії Дмитрівна.

Красиво сервірований стіл, завжди чиста квартира, жодного невдоволення або моралей – моя свекруха була бездоганно ввічлива і чарівна. Ми купили машину, зробили ремонт в нашій кімнаті та на кухні. Ми з Анастасією Дмитрівною разом вибирали шпалери і нові меблі. Вона стала мені набагато ближче, ніж рідна мама.

Якщо у нас з Іваном виникали сварки, його мама завжди вставала на мою сторону:

– Синку, не ображай дружину, вона в тебе одна. Якщо вона піде від нас, я тебе не пробачу!

Після року свого ідеального шлюбу, я почала замислюватися про дітей. Вирішивши порадитися з чоловіком, після довгої паузи я почула несподівану відповідь:

– Кохана, мені треба порадитися з мамою.

Анастасія Дмитрівна немов чекала цього моменту, вона зайшла в кімнату і заплескала в долоні:

– Івасику, ось бачиш – все у тебе вийде! Який ти в мене молодець!

Я здивовано дивилася на те, що відбувається, не розуміючи що відбувається.

– Настя, спасибі тобі, можеш бути вільна. – махнула мені рукою Анастасія Дмитрівна.

– Це як – можу бути вільна? – запитала я.

Вона велично присіла на краєчок ліжка і все пояснювати мені, як нерозумній дитині:

– Річ у тім, Настя, у мене на прикметі є чудова дівчина, яка буде ідеальною дружиною для мого сина. Вона чутлива, вразлива натура з дуже хорошої сім’ї. І коли Іван на ній одружується, то перед нами відкриються великі перспективи, завдяки зв’язкам її батька. Тільки я сумнівалася, чи зможе Іван стати їй гарним чоловіком і не розтринькати такий скарб. Ось ми і подумали: а чому б Івану не спробувати потренуватися бути хорошим чоловіком? Я підказувала йому, як треба поводитися з дружиною, доглядати, прив’язати до себе міцніше. І у нас вийшло! Знаєш, я досить довго тобі посміхалася, тому скажу просто: покинь мій будинок, негайно. Ти свою справу зробила.

Я слухала доводи свекрухи і не вірила своїм вухам: яка, до біса, майбутня дружина? Все, що відбувається здалося мені маренням, я навіть ущипнула себе, щоб переконатися, що я не сплю. І що взагалі це значить – потренуватися бути хорошим чоловіком? Саме це я і запитала в Іванової мами.

– Ой, завжди знала, що ти – не дуже розумна дівчина. Як спортсмени тренуються перед змагання, так і мій син «тренувався» перед справжнім шлюбом. Я навіть дозволила вам одружитися – максимально наблизила умови до реальних. Ваш фарс – просто тренувальний шлюб. Тепер я впевнена – Мій син впорається. А ти нам більше не потрібна, збирай речі.

Я повернулася до чоловіка, він мовчки кивнув, підтверджуючи правоту своєї матері. Я була шокована. Так не буває! Не буває! Це марення сивої кобили!

Іван почав викидати мої речі з шафи й скидати їх в дбайливо принесені його мамою сумки.

– Що сидиш? Збирайся! Синку, все хотіла запитати – де ти її таку знайшов? – почала закипати Анастасія Дмитрівна.

Я зібрала залишки речей і покинула будинок чоловіка. Свекруха крикнула мені вслід:

– Машину можеш залишити собі – заслужила!

Я повернулася додому, до мами і розплакалася. На мої пояснення, мама запитала:

– Ти що, п’яна? Начебто не пахне. Нічого не вживала, а то в новинах кажуть, якою тільки гидотою молодь не труїть себе.

Мені не повірила навіть моя власна мати, а найкраща подруга покрутила пальцем біля скроні:

– Ти що несеш? Так і скажи – зі свекрухою посварилася. Придумувати щось навіщо? Я вирішила нікому зі знайомих більше не розповідати про реальні причини мого розлучення. У мене в голові не вкладається – як мій чоловік і його мати могли так зі мною вчинити?