-Я більше так не буду, повернись назад…
Моїй молодшій сестрі дуже не пощастило з чоловіком. Ще будучи на останньому курсі університету, вона познайомилась з симпатичним хлопцем Олегом. Вони почали зустрічатись, Катя закохалась в нього по вуха і, на жаль, вчасно не розгледіла його характер. Прозустрічавшись три місяці, вони одружились.
Свекруха Каті просто обожнювала свого єдиного сина. Жодна з дівчат, на думку Анни Семенівни, не була достойна такого скарби. Саме тому Анна Семенівна завжди відганяла всіх дівчат від свого синочка. Ближче до 55 років захотілося їй онуків. І, кривлячи душею, вона прийняла пасію Олега – мою сестру.
Жило новоспечене подружжя у свекрухи – Анна Семенівна і думки не могла допустити щоб її синочок жив дальше, ніж через стінку від мами. Та й працювати Олег, якщо чесно, не любив.
Свекруха по-своєму намагалася бути гостинною: виділила молодим поличку в холодильнику і шафку на кухні, а також намагалася не лізти в розмови подружжя. Політика невтручання, втім, не заважала їй готувати три рази в день по два варіанти страв і пригощати цим синочка. Невістці їжу не пропонувала – передбачалося, що сестра в стані нагодувати сама себе. Також Анна Семенівна не забувала щодня прати одяг Олега, а щоденне прасування білизни сина стало для неї своєрідним ритуалом.
Якщо Олег був не в настрої, свекруха кликала сестру і запитувала:
– Чому Олежик такий сумний? Може, у вас в ліжку проблеми? Я можу підказати пару прийомчиків, не соромся, звертайся.
В результаті старань своєї матері, Олег був абсолютно впевнений, що його дружина – саме втілення ліні, тупості і нахабства. Все частіше в сім’ї виникали сварки, під час яких на Катю сипався град докорів:
– Чим тобі знову моя мама не догодила? Вона цілодобово крутиться, як білка в колесі, щоб нам догодити. Спасибі б краще їй сказала.
З’явилася в родині довгоочікувана дитина і відразу ж стала просто епіцентром скандалів. Анна Семенівна любила внука до нестями. А ось Катя, на її думку, була абсолютно нікчемною мамою. Якщо сестра збиралася з сином гуляти, свекруха відразу ж налітала і перевдягала дитину зі словами:
«Що за мода, в таку теплу погоду такі товсті колготки одягати? Я зараз же переодягну! »
«Що це за светр? Де та кофточка, що я купила? Вона легка і дихаюча! »
«Ти – не мати! Хіба мати може в такий вітер надіти на дитину таку тоненьку шапку? »
«Зараз, мій хороший, бабуся тобі переодягне і підемо погуляємо. А маму недолугу вдома залишимо, не заслужила. »
«Ось будете жити у себе вдома, одягайте дитину як хочете. У моєму домі – я командую! »
Крім сина і внука, Анна Семенівна любила ще й себе. І тому почала хворіти. То мігрень, то радикуліт, то тиск скаче. На лікарів, таблетки, мазі і масажі стала йти левова частка сімейного бюджету. Ось тільки хвороби провиявлялися дивно – тільки в присутності моєї сестри.Яким би не був чоловік сестри, але навіть він зауважив цей взаємозв’язок.
І вперше в житті Олег прийняв самостійне рішення: дружина повинна піти, здоров’я мами дорожче. Сестра зібрала речі, свої і племінника і зібралася йти. Слідом за сестрою, що несла дитину в одній руці і чемодан в інший, бігла свекруха:
– Стій! Я не хворію, я здорова, повернися! Поверни внука! Я більше так не буду!
Слідом за мамою біг Олег:
– Мамо! Як? Ти не хвора? Ти мене обдурила? Як ти могла?
-Мила, Катю, повернися, пробач мені!
Під ці крики сестра сіла в таксі і поїхала. Вже через пару годин, ми сиділи на кухні і пили чай. Катя вирішила ніколи не повертатися до чоловіка в цей дурдом.