Карма все-таки існує

Коли мені було 17 років, я зустріла Івана. Тоді мені здавалося, що він – мій ідеальний чоловік: красивий, високий, розумний. Я вперше в житті закохалась і готова була на все, щоб ми були разом.

Однак, моїм батькам він відразу не сподобався. Батько сказав, що краще все життя буде тримати мене вдома прикованою до батареї, ніж видасть заміж за Івана. Тоді я ще не розуміла, що батьки бачили його справжній характер. Вони помітили, що у нього проблеми з алкоголем і агресією, але я була  сліпою закоханою 17-річної дурепою.

Дочекавшись свого повноліття і посварившись з батьками, я вирішила переїхала до нього в квартиру. Перші 2 місяці все було нормально. Він працював, я займалася господарством і готувалася вступати до університету. Але поступово починалося пекло.

Все частіше він став напиватися. Спочатку по 2 пляшки пива в день, потім більше і міцніше. Він випивав і ставав агресивним. У такі дні він міг вдарити мене, але мені не куди було діватися. Я терпіла.

Зараз я вже розумію, що я могла піти в будь-який момент, але тоді мені було 18 років і я дуже сильно залежала від нього. Він постійно говорив, що батьки не приймуть мене, що я буду жити на вулиці і з якоїсь причини я вірила.

В той день, сильно напившись, він дістав ніж і почав погрожувати. Кричав, що вб’є. Мені стало настільки страшно, що я вибігла з дому босоніж і в легкому халаті. Я просто бігла, не знаючи куди. І очевидно, дорогою впала в сніг і втратила свідомість. Прокинулась я вже в лікарні з переохолодженням та обмороженням.

Ніхто не прийшов мене провідати: я не хотіла розповідати батькам про своє «щасливе заміжжя» і визнавати їх правоту. Своїх друзів у мене не було. Допомогла мені сусідка по палаті – 63-річна жінка. Почувши мою історію, вона запропонувала пожити місяць-другий у неї, поки я не знайду роботу і не встану на ноги. Натомість я повинна була наглядати за її квартирою: прибиратти і готувати. В той момент – це було справжнім порятунком. Я дуже вдячна цій жінці і до сих пір її відвідую. Через 1,5 місяця я знайшла роботу в місті і зуміла зняти житло.

Восени вступила до університету і відразу ж зустрілася з батьками. Вони обійняли мене і сказали, що це їх вина, раз вони так просто відпустили мене.

З того часу пройшло 4 роки. Позавчора мені подзвонила сестра Івана і попросила грошей. Я 4 роки з нею не спілкувалася, а тому дуже здивувалася, що вона просить гроші саме у мене, адже вона знає, що сталося між мною і її братом.

Ситуація була критичною, тому вона дзвонила всім, хто міг хоч трохи допомогти. Виявилося, що тиждень тому Іван випивав з друзями і один з товаришів по чарці вдарив його ножем. Тепер йому потрібні ліки і дороге відновлення. Його сестрі я сказала правду: грошей у мене зайвих немає, тому що я вчуся і сама знімаю житло. І навіть якби були, я б ніколи не дала їх йому.

Можливо, я жорстока і черства, але в той момент я зрозуміла, що карма існує.