Чоловік і дівер образилися на свекруху, а я її розумію. Сама вчинила б так само в її ситуації

Чоловік і його брат образилися на свекруху, тому що вона виставила нас усіх дружно зі своєї квартири. Тобто, мене, чоловіка, дівера і його дружину. Що там думає дружина дівера, я не знаю, а от обидва сини на матір у диких образах.

А ось я свекруху розумію. Вона ще довго терпіла це все. Я б на її місці набагато раніше всім вказала на двері. Це я і намагаюся зараз донести до свого розбитого чоловіка.

Коли два роки тому ми з чоловіком одружилися, Костя попросив маму дозволити нам пожити в неї. Нам треба було збирати на своє житло, і робити це хотілося швидко. А якщо знімати квартиру, то гроші йтимуть у нікуди. Ми так до наступного століття збирати станемо.

У свекрухи трикімнатна квартира, в якій на той момент жив неодружений молодший брат Кості і сама свекруха. Для нас місце було, тому вона без якихось проблем погодилася пустити нас на якийсь час пожити.

Ми спокійно жили рік із невеликим. Жодних сварок не було. Ми з чоловіком скидалися на продукти і комуналку, допомагали по дому і нікому не заважали. На якісь гулянки просто не вистачало часу і сил. Нам би виспатися досхочу. На той момент у мене була робота і підробіток, а в чоловіка дві повноцінні роботи. Тому найгучніше, що від нас можна було почути, це хропіння.

Свекруха працювала, дівер займався якимись своїми справами, і все було б далі мирно і спокійно, якби дівчина дівера не завагітніла. Не знаю, чи випадково так вийшло, чи то був добре продуманий план, але цікавий стан подруги спонукав невільника на пропозицію руки і серця.

Оскільки сама молода дружина і майбутня мати ще вчилася в університеті, а дівер працювати тільки почав і заробляв сумні суми грошей, постало питання, а де молода сім’я житиме.

Брат чоловіка заявив мамі, що якщо вона дозволила жити нам тут, то логічно, що і ще одна молода сім’я може влаштуватися в цій квартирі. Плюс одна людина нічого не змінить, говорив дівер.

Свекруха явно була не дуже рада поповненню у квартирі, але доводи молодшого сина прийняла.У його кімнату в’їхала вагітна молода. І ось із цього моменту в мирній течії нашого життя почалися завихрення потоків.

Ми з чоловіком вдома харчувалися рідко, здебільшого у вихідні.Зранку ми пили каву, бо більше нічого не лізло, а потім тікали на роботу, звідки поверталися вже після дев’ятої години. Весь день ми харчувалися десь у місті, приповзали додому, милися і падали спати. На кухню часто навіть не заходили.

Саме тому ми й не відразу зрозуміли, що за скандал навколо немитого посуду. Чомусь дівер і його дружина звинувачували нас, що ми нічого не робимо по дому. Виявилося, що свекруха їм висловила за посуд, який кисне в раковині цілими днями. Правило поїли-помили, мабуть, не для них.

На що молода гілка сімейного древа заартачилася, заявивши, що вони взагалі-то тут живуть не одні, чому вони мають мити завжди посуд. Треба ж установити черговість. Дуже цікаво виходить.

Ми вдома харчуємося у вихідні, тоді й миємо посуд. Вранці за собою чашки після кави обполіскуємо. А який ще посуд ми маємо мити? Після небіжчика і його дружини? Свекруха теж за собою посуд миє відразу, вона терпіти не може повну раковину спостерігати.

Доводити щось комусь ми не стали, сказали, що буде справедливо, якщо кожен митиме посуд за собою. Як, власне, і було, поки дівер не привів дружину. Не знаю, що його клинуло, що він забув цю просту істину. Або просто на дурня вирішив виступити, підтримати дружину, яка не знає місцевого укладу.

Потім була сварка з приводу прибирання. Зазвичай у суботу ми висипалися, снідали і починали всі разом прибирати. Кожен свою кімнату, а потім спільними зусиллями кухню, коридор і туалет із ванною. Усе проходило мирно, адже всі дорослі й адекватні люди.

Дівер, звісно, був незадоволений, що треба прибирати, але всупереч нічого не говорив, теж докладав зусиль на загальне благо. Але так було до весілля. Після весілля кілька разів молоді допомогли з прибиранням, а потім стали технічно зливатися від цього заходу.

Просто вставали о восьмій годині, поки всі сплять, і кудись йшли на цілий день. Не знаю, де вони шарахалися, але поверталися додому годині о десятій вечора, коли все вже точно було прибрано.

Що там діється в них у кімнаті – справа їхня. А ось те, що вони ухиляються від прибирання загальних зон користування, уже дратувало. Першим не витримав Костя. Він висловив братові все, що думав із цього приводу. Той почав відповідати, влізла вагітна дружина дівера. Ор вийшов знатний.

Вийшла свекруха і всіх розігнала. Я влазити в сварку не стала, мовчки намагаючись потягнути чоловіка в нашу кімнату. Було зрозуміло, що це буде базар-вокзал і жодного конструктиву. У кімнаті ще чоловікові висловила за його поведінку, бо так питання не вирішуються.

Але сварки стали спалахувати дедалі частіше. Давалося взнаки й те, що чоловік останнім часом дуже втомлювався на роботі, був напружений, і довести його до скандалу не становило труднощів. А невір гархорився перед дружиною і зображував альфа-самця.

Свекруха терпіла півроку, а потім просто зібрала синів і сказала, що в них є місяць, щоб покинути квартиру, інакше вона за себе не ручається. І обидва брати образилися.

Дівер образився, що мати його жене, знаючи, що він небагато заробляє, а в нього ще й вагітна дружина, яка не працює і яка ось-ось уже народжуватиме. Костя образився, що і він потрапив під роздачу пенделів, хоча нічого поганого не зробив і навпаки прагнув закликати брата до порядку.

Але свекруха була непохитна. Ми в екстреному порядку шукали варіанти оформити іпотеку, але не встигли, довелося все-таки знімати кілька місяців житло. Дівер і його дружина переїхали до її батьків, тулитися в євродвушці. Знімати щось окреме їм нема на що.

Ми купили житло і я пропоную чоловікові покликати його маму на новосілля, але він усе ще на неї дується. А я ось її розумію. Обидва сини поводилися нерозумно, але невіглас, звісно, перегинав палицю сильніше. Тільки вона ж мама їм обом, не могла вона одного вигнати, а другого залишити. Це було б зовсім неправильно.

А що виперла з квартири, так вони не немовлята на холоді. Дорослі мужики, які вже завели свої сім’ї. Повинні впоратися. Я взагалі вважаю, що свекруха ще довго терпіла, я б послала всіх лісом набагато раніше.

Залишилося достукатися до чоловіка. Сподіваюся, він мене не розчарує і зрозуміє маму.