Ким вас вважає інша людина? Чи вона любить вас? Є одна проста ознака, щоб це зрозуміти

Ось у вас був сад. Ваш особистий. Уявіть: ви його плекали та ростили. Він же ваш. Тому вкладали гроші та працю. І прагнули частіше у своєму доглянутому саду бувати. А потім ви дізнаєтесь, що сад не ваш. Тобто можна, звичайно, працювати у ньому. Квітами теж можна милуватися. Але сад тепер не ваш, так вийшло.

І у багатьох людей пропаде бажання працювати у саду та витрачати гроші на його благоустрій. Квітами можна милуватися та врожай збирати, коли час прийде. Але вкладатися нема сенсу. Витрачатись на благоустрій саду не варто. Він не наш.

Наш – вкладають гроші і дбають щосили. Не наш – приїжджають яблуні обтрусити і смородину дику обібрати. Ніхто не буде витрачатися на не свій сад. Тільки користуватиметься врожаєм. І шашлики смажити в погожий день.

І цілком зрозуміло, ким вас вважає інша людина: своєю чи чужою? Рідною чи сторонньою? Що б вона не казала, але все зрозуміло.

Вкладається та дбає – вважає своїм. Кохає.

Користується та приїжджає яблуні обтрусити чи шашликів поїсти – не вважає своїм. Ви для неї нічийний сад. Який якось безглуздо обробляти. Працювати у ньому. Поливати рослини. Саджанці купувати та паркани фарбувати.

Дитину вважають не своєю, якщо не годують її і не виховують. Не витрачають гроші та час на неї.

Жінку вважають не своєю, якщо з’являються для того, щоб яблук поїсти і шашлики посмажити.

Будинок вважають не своїм, якщо не вкладаються в нього.

Друга вважають не другом, а знайомим, якщо не допомагають йому і не витрачають свій ресурс. З’являються тоді, коли яблука встигли…

Це вірна і проста ознака – вас не вважають своєю людиною, якщо не дбають, нічого не дають і не витрачаються на вас особливо. Навіть якщо ставляться добре та із задоволенням іноді проводять час. Навіть якщо кажуть, що люблять – це не так.