Звела спілкування з подругами до мінімуму. А раптом це правда?!

Заміж вийшла рано – ще на третьому курсі університету. Вийшла по любові. Навчалася в Вінниці. Там же познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Разом з ним орендували житло, він вже працював, я вчилася і підробляла. Після закінчення навчання ми приїхали в моє рідне місто на Полтавщині.

Взяли квартиру в іпотеку. Все відмінно. Обоє працюємо.

Але подруги мої просто вже дістали. Не можу підібрати іншого слова. Якщо чоловіка вдома немає, то вони починають говорити про нього різну гидоту. І кажуть якось між словом про нього. Без прямих наїздів, але всякий раз з презирством. Ніби він їм дійсно щось підле зробив. Але ж ні – він з ними навіть не спілкується.

Запитала чоловіка, як він ставиться до моїх подруг. Відповів, що ніяк – дівчата як дівчата. Інтересу до них не проявляє зовсім.

Але я не зрозумію, чому подруги його так не злюбили. Таке відчуття, що спеціально мене налаштовують проти нього. Яскраво одягаються та намагаються провокувати його. Чоловік якось після того, як вони пішли запитав, чого це одна в колготках без штанів і без спідниці сиділа. Кажу, що звабити його хочуть. Сказала це спочатку жартома, а потім сама задумалась. Раптом і правда відбити його хочуть?

Звела спілкування з подругами до мінімуму. А раптом?!