Золоті сережки спочатку майже зруйнували, а потім урятували мій шлюб

Напередодні 8 березня згадалася тут історія, що сталася зі мною років п’ять тому. Ми тоді з чоловіком тільки-но починали жити разом як подружжя.

Грошей тоді взагалі не вистачало, ледве зводили кінці з кінцями – все йшло на іпотеку. Тому з Ванею домовилися не дарувати нічого один одному на жодні свята. Чоловік погодився, на тому й вирішили. На іменини та 8 березня привітали словесно та пішли далі працювати.

Під кінець березня чоловік став дуже загадковим, вічно затримувався на роботі, постійно щось писав у телефоні. Мені це взагалі не сподобалося, але не лізти ж в його телефон! Просто чекала кульмінації втомленої вистави, чекала і накручувала себе.

Через кілька днів не висловлювала і запитала прямо, мовляв, ти що, мені зраджуєш? Потім, звісно, ​​розплакалася, ніби слон народжує. Ваня розгубився і просто вийшов із кухні.

– Чудово, – подумала я. – Пішов речі збирати.

Я вже у фарбах представила розлучення, свою депресію, паперову тяганину та інші бюрократичні принади, як чоловік повернувся з кімнати.

– На, ось, тримай. З минулими та майбутніми святами цього року, кохана! – Ваня простяг мені коробочку, підняв мене з табуретки на ноги і міцно обійняв. – Я просто кур’єром у своїй фірмі підробляв, папери розвозив після своєї зміни, дуже нервова, виявляється, робота. Зате ось на сережки заробив! – чоловік похитував мене в своїх обіймах, заспокоюючи.

– То ти мені не зраджуєш? – запитала я як тільки до мене дійшли його слова.

– Ні, звичайно!

А сережки він вибрав просто шалені. Досі ношу не знімаючи!