– Знаєш, Наталко, я тобі намагаюся замінити матір, хоча ти й не зможеш замінити мені доньку! – повідомила свекруха

Моя свекруха Світлана Сергіївна була дамою старого гарту. Усе своє життя вона жила за суворими правилами ще радянських часів і чітко знала, що правильно, а що – ні.

Її син, мій чоловік, Олексій, був єдиною дитиною. Він виріс у променях любові й турботи своєї матері, яка контролювала кожен його крок. Після нашого весілля мені здавалося, що Світлана Сергіївна ніколи не відпустить свого Льошу і не стане його ділити з іншою жінкою.

Я довго терпіла втручання свекрухи, тому що діватися було нікуди – ми з Олексієм жили в старій квартирі Світлани Сергіївни і відкладали гроші на придбання власного житла.

Незважаючи на те, що свекруха жила окремо, вона регулярно навідувалася до нас під різними приводами: «дізнатися, чи всі здорові», «принести соління», «допомогти по господарству» тощо. У родині це стало джерелом постійної напруги.

Одного разу я спробувала поговорити з Олексієм:

– Льоша, я все розумію, але твоєї мами занадто багато, вона втручається буквально в усе. Від неї немає перепочинку, – я намагалася донести до чоловіка свої тривоги і побоювання.

Олексій тільки зітхав у відповідь, не знаючи, що сказати. Він перебував як між «двох вогнів»: з одного боку мама, яку він любив і яка завжди була поруч, а з іншого – я, його дружина, і мене він теж палко любив і бачив, як я потребую його підтримки.

– Наталко, ти знаєш, мама просто переживає за нас. І вона не хоче бути одна у своїй квартирі, ти сама це бачиш, – виправдовувався він, намагаючись відсторонитися від проблеми, що виникла.

Але сталося так, що в один із днів напруга між мною і свекрухою досягла свого апогею. Це був звичайний вечір суботи, який ми з Олексієм хотіли провести тільки вдвох, влаштувавши романтичну вечерю при свічках. Але не тут-то було.

Якраз у момент запалювання свічок, у квартиру без попередження заявилася Світлана Сергіївна. Радісна вона пройшла в кімнату і поставила на стіл із запаленими свічками торт, роблячи вигляд, що не помічає напруження, що повисло в повітрі.

– Мамо, я ж тебе просив не приходити сьогодні… – почав нерішуче мій чоловік, але свекруха зупинила його на півслові.

– Льоша, я прийшла до вас у гості, затишно провести цей вечір. Купила тортик. Тож ставте чай. А що це з квартирою? Як ураган пронісся! – Світлана Сергіївна докірливо подивилася на мене, наче саме я була винна у всіх проблемах.

І ось тут я не витримала. Я відчула, як злість і образа закипають у мені.

– Світлано Сергіївно, я дуже вдячна вам за турботу, але чи не могли б ви піти й хоча б сьогодні дозволити нам з Олексієм побути удвох, – я намагалася зберігати самовладання й не переходити на крик.

– О, безумовно – свекруха зробила вигляд, що погодилася зі мною, але при цьому продовжила метушливо розставляти на столі чашки для чаю.

– Але знаєш, Наталко, я тобі намагаюся замінити матір, хоча ти й не зможеш замінити мені доньку! – ці слова боляче вдарили мене в саме серце. У цей момент я відчула, як земля йде з-під ніг і я остаточно втрачаю контроль. Мені ніколи не було легко зі Світланою Сергіївною, але ця витівка вразила мене.

– Мама! – вигукнув чоловік, але свекруха вже прямувала до дверей, гордо піднявши голову і випрямивши спину.

Того вечора ми з Олексієм ще довго не могли заспокоїтися і замість романтики обговорювали ситуацію, що склалася. Я розуміла одне, що більше терпіти постійну присутність свекрухи в нашому з чоловіком житті я не зможу. Однак Олексій, як і раніше, не поспішав з прийняттям твердого рішення.

– Я люблю тебе, Наталю, але, зрозумій, це моя мама. Я не можу просто вигнати її, – він замовк, розуміючи, що будь-які його слова тільки погіршать ситуацію.

Через тиждень моя свекруха, як ні в чому не бувало, знову прийшла без попередження. Але цього разу я була морально готова дати відсіч. При цьому я не стала стримувати накопичені емоції:

– Світлано Сергіївно, за всієї моєї поваги до вас, але в нас своя сім’я. Ми не зможемо жити під постійним вашим контролем. Ми з Олексієм хочемо побудувати свій будинок, без втручання з боку.

Ці слова стали останньою краплею, і незабаром наші стосунки зі свекрухою погіршилися до межі. Світлана Сергіївна більше не приходила до нас у квартиру. Але мій чоловік, який відчував провину перед мамою, почав від мене віддалятися. Скандали в нас стали виникати на порожньому місці, навіть через дрібниці. І я відчувала, що їхня причина далеко не побутова.

Усе закінчилося тим, що ми з Олексієм наважилися з’їхати з квартири Світлани Сергіївни і зняти квартиру в іншому кінці міста, подалі від свекрухи. Але налагодити стосунки з чоловіком це не допомогло. Розлад зростав із кожним днем, і незабаром ми вирішили взяти паузу у стосунках для того, щоб обміркувати, що важливіше для кожного з нас – шлюб чи зв’язок із батьками.