Жили зі свекрухою тихо-мирно, доки не влізла зовиця. Тепер усі пересварилися

Ось хто просив зовицю влазити в наше життя? Усіх все влаштовувало, і свекруху навіть. Але потім влізла зовиця і переконала маму, що її використовують. Свекруха моментально відчула себе обмагутою.

Свекруха у мене хороша, але дуже навіювана. З того типу людей, кому не можна дивитися медичні довідники, тому що вона відразу знаходить у себе симптоми всіх болячок.

Коли ми з чоловіком розписалися, то спочатку жили на орендованій квартирі, потім взяли іпотеку і переїхали у своє житло. Жити з кимось із батьків не планували, але в наші плани втрутилися обставини.

Свекруха, яка донедавна працювала, раптом залишилася без роботи. Контора зазнала реструктуризації, і її просто скоротили.

Сказали, що пенсія в неї вже є, тож нехай іде на заслужений відпочинок. Свекруха й пішла, обливаючись сльозами. Тому що на пенсію вона не потягнула б виплату кредиту, який брала весілля своєї дочки.

Кілька місяців вона металася, шукаючи роботу, але ніде її брати не хотіли, а куди могли б взяти, там свекруха не змогла б працювати – здоров’я вже не те, тяжко.

Зовиця мамі поспівчувала, але цим і обмежилася. А ось чоловік проблемою мами спантеличився конкретно, але у нас висіла іпотека, яка з’їдала всі наші гроші.

Тоді було обрано таке рішення: ми переїжджаємо в троячку свекрухи, свою квартиру здаємо, з чого і сплачується іпотека. Ми ж купуємо продукти, платимо комуналку у квартирі свекрухи, купуємо їй ліки, а вона зі своєї пенсії гасить кредит.

Свекруха такому варіанту дуже зраділа, дякувала і говорила, що не знає, що без нас робила б. Ми її дуже рятували.

І це було правдою, бо добиратися від свекрухи до роботи було незручно, до того ж вона дуже метушлива, а вечорами після роботи хотілося тиші та спокою, а не її вічних розпитувань, хай і з найкращих спонукань.

Але ми вирішили, що поки житимемо ось так, принаймні поки свекруха не виплатить кредит. Так, незручно, але якось інакше допомогти мамі чоловіка ми просто не змогли.

Оскільки ми з чоловіком йшли рано і поверталися пізно, всі домашні обов’язки взяла на себе свекруха.

– А чого мені вдома ще робити? Встала, в магазин прогулялася, їжі приготувала, випрала-попрасувала – ось уже й ви з роботи повернулися, – сама говорила свекруха.

Нас такий поділ обов’язків влаштовував – ми заробляємо гроші, а свекруха займається побутом. Ніхто від неї не вимагав трьох страв, ідеальної чистоти та інших надмірностей, тож мама чоловіка не перенапружувалася.

Ми в такому режимі прожили трохи більше півроку. Весь цей час зовиця сиділа тихо-тихо, мабуть, щоб не згадали, який кредит сплачує свекруха. А коли до виплати залишків кредиту залишилося кілька місяців, зовиця вирішила приїхати до мами погостювати. Кімнат у свекрухи три, тож із цим питань не було.

Зовиця подивилася на те, як ми живемо, а потім почала вдувати матері у вуха, що ми її тут на рабиню перетворили. Мовляв, невістка палець об палець не вдарила, як із роботи прийшла, а мама весь день, як білка у колесі.

Наговорювала мамі і, поки та переварювала почуте, швиденько поїхала, продовживши свої розмови вже по телефону.

Свекруха почала обурюватися, що ми зовсім її заїздили, не допомагаємо по дому, загнали мало не в рабство, і все через те, що вона опинилася в складній життєвій ситуації. Мовляв, могли б матері й просто допомогти.

Чоловік від такої постановки питання трохи отетерів і поцікавився, що мамі стукнуло в голову. Вона сама вирішила взяти господарство, її ніхто не ставив перед фактом.

– А ви й раді на моїй шиї їхати! Правильно дочка сказала, ви могли б просто допомогти, а ви зробили так, як вам зручно. Квартиру здали свою, до мене приїхали, звичайно, вам так зручніше, і іпотека платиться сама, і слуга в будинку безкоштовна!

Я розвернулась і пішла дзвонити квартирантам, щоби вони з’їжджали. Затримуватися у свекрухи не хотілося зовсім, хоч я й розуміла, звідки у цієї проблеми ноги ростуть.

Чоловік з мамою страшенно посварився, потім зателефонував сестрі і теж їй багато всього лагідного сказав, нагадавши, що мати платить кредит за її весілля, і золовка могла б у цьому взяти участь.

У результаті всі пересварилися. Зовиця просто ображена, що брат їй нахамив і дорікнув грошима, свекруха почувається обманутою і мало не зрадженою сином і підлою невісткою, чоловік злий на обох, бо одна недалека сказала, а друга повторила, а я просто спостерігаю за цим зоопарком і чекаю, коли з’їдуть мешканці.

Не знаю, як свекруха викручуватиметься. Ми з’їдемо, грошей їй допомагати у нас не буде, а зовиця навряд чи щось робитиме. Але це не мої проблеми.