Жінка, на яку навалилась куча проблем та нещасть, сиділа на берез річки і дивилася на купу снігу, який ще не розстаяв. Вона уявляла, як з цим снігом і тануть її проблеми

На одну жінку навалилась гора проблем. Все відразу. Хвороба, втрата роботи, безгрошів’я, борги, які неминуче зростали, зрада подруги, розлучення із коханим чоловіком, син збився зі шляху. Син у місті жив. А жінка – у селищі. Там знайти роботу чи отримати гарне лікування важко було. Майже неможливо.

Вона старалася. А сили танули з кожним днем. Наставала весна, але повільно-повільно. І жінка боялася не дожити до тепла, до літа.

Вона ходила ввечері гуляти з останніх сил. Їй лікар порадив рухатися, ходити, – решту засобів було випробувано. І користі не принесли. Увечері жінка ходила на берег річки, з останніх сил рухалася, дихала, сподівалася…

А на березі в ущелині лежала величезна купа брудного снігу. Глибока просто. І жінка дивилася на цю купу і чомусь думала про нещастя, що на неї навалилися. І майже притиснуло. Холодна брудна величезна купа, ось як цей сніг у яру.

І жінка щовечора приходила і дивилася на сніг, який злежався. Сніг поступово танув, дуже повільно, майже непомітно. Він ставав ніздрюваним, у ньому витаювали ямки та дірочки… І купа трохи зменшувалась, зовсім небагато. Холодна була весна того року.

Але ця жінка приходила щовечора. Примушувала себе. І уявляла, що разом із сніговою брудною купою тануть її проблеми. Зникає хвороба. Все погане йде, повільно тане…

Як заворожена, вона стояла і дивилася. Їй було важливо дійти до річки, подивитися на сніг, скільки вже розтануло? Чи зменшилася купа?

І одного разу вона прийшла, а снігу немає. Трава зелена проклюнулася. Пташки пурхають і співають. Річка несе свої води мирно та спокійно. І тепло прийшло! Перші жовтенькі квіточки з’явилися. І світло, хоч і вечір. Сонце лагідно гріє і світить.

Хвороба пройшла. Лікування допомогло! І роботу знайшла ця жінка – у селищі відкрили мережевий магазин. Борги вдалося сплатити. А син повернувся до селища, влаштувався трактористом. Місто не для нього, то він сказав. І відмовився від поганих звичок, згадав про віру…

Жінка просто дивилася на купу снігу. Вона зазначила свої страждання та нещастя. І віддала їх на волю природи. Примушувала себе ходити та дивитися. Поставила ціль. Спостерігала уважно зникнення символу своїх печалів та хвороб. І позбулася зла. Все погане пішло з її життя.

Цю історію розповіла сама жінка, далека від містики. Проста жінка з народу. Яку і врятувала народна мудрість, давні символи та власна уява. Так вона каже. А сніг любить! Білий чистий сніг. І квіти. І птахів. І річку… І взагалі – життя. Тому що жити – добре. Потрібно жити. І тоді всі сили природи прийдуть на допомогу людині.

Навколо є підказки. І вихід теж є. Головне, знайти його, навіть якщо він дивний і не дуже схожий на вихід…