– Зараз чоловік поїсть, потім я тобі в ту тарілку покладу. Для чого воду переводити? – міркує свекруха

Не їжджу більше в гості до свекрухи і не люблю, коли вона до нас приїжджає. У мене від неї око сіпатися починає вже через день.

У неї своє ставлення до економії, але, як на мене, вона економить не на тому, на чому потрібно. Наприклад, так жорстко економити на воді, як це робить мама чоловіка, для мене неприйнятно.

Я з нею познайомилася вже після нашого весілля. Так вийшло. Великої урочистості ми не робили, а вирватися в гості у нас із чоловіком довго не виходило.

Мама та брат чоловіка живуть в іншій області, нам до них два дні їхати, якщо поїздом. Така подорож не на вихідні явно. Довелося чекати, коли випаде відпустка.

До цього ми спілкувалися з мамою чоловіка тільки телефоном, у мене склалася цілком позитивна думка про неї. Але особисте знайомство її дуже змінила.

Перше, що впало у вічі, це що вдома брудно. Не бардак, коли речі просто розкидані, а брудно – шар пилу, що липне до ніг на підлозі. А за словами свекрухи виходило, що на нас чекали.

Але в квартирі не те, щоб не встигли прибратися, там явно вже не один місяць немита ніким підлога, в туалеті стійкий неприємний запах, вся ванна в розводах якихось.

Чоловікові ця картина була явно звичною, тому що він і бровою не повів. А свекруха не помічала мого обличчя, що витяглося, і вела нас на кухню.

Там на столі була липка клейонка, склянка, в яку я попросила налити води, була всередині чорна від нальоту, а на дотик жирна.

Свекруха нічого не помічаючи про щось розповідала, розігрівала їжу, накладала в одну тарілку. Я їсти не хотіла, але мене про це ніхто й не спитав.

– Зараз чоловік поїсть, потім я тобі в ту тарілку покладу. Чого воду даремно лити, намивати все, – звернулася до мене свекруха.

Ті кілька днів я провела в безперервному жаху. Вся брудна, липка, жирна, неприємна, білизна стара, запрана, хоча я бачила нові комплекти, коли свекруха видавала мені постільне.

Коли ми приїхали додому, я весь одяг перепрала два рази, а сама відмокала у ванній кілька годин. Мені здавалося, що в мене цей бруд в’ївся.

Чоловікові я сказала, що до мами я більше не поїду. Той флегматично знизав плечима і не наполягав. Він і сам у батьківську хату не рвався.

Коли я завагітніла, свекруха вирішила особисто приїхати та привітати, бо вдало збіглася відпустка. Я ледве пережила цей приїзд, слово честі.

Мама чоловіка поїла – залишила тарілку, прилади, чашку на столі. Не тому, що їй ліньки прибрати, а тому що вона щиро не розуміє, навіщо це робити.

– Так я ще буду їсти, чого їх мити, – дивувалася вона.

Свекруха все життя прожила у квартирі, проблем із водою не було, з річки її носити було не треба. Чоловік не зміг пояснити, звідки у неї такий потяг до економії води, але таке було завжди відколи поставили лічильники.

– Мама завжди говорила, що немає чого зайвого разу воду лити і гроші витрачати, – розповідав чоловік.

Але при цьому та сама економічна свекруха регулярно включає світло у всіх кімнатах, де була, і не вимикає його. Мабуть, електрику заощаджувати не треба.

Сама мама чоловіка приймає душ, від неї не пахне, але руки вкотре після туалету вона не помиє. Мене це дуже напружує.

Загалом спілкування з цією милою жінкою я намагаюся звести до нуля. Але скоро народиться дитина, нам доведеться контактувати, що мене дуже турбує, чую, будуть проблеми.

Слава Богу, що ми живемо так далеко від свекрухи, бачити це хоча б щотижня я не винесла б.