Заплакана бабуся просто намагалась купити потрібні ліки…

Після роботи я зайшов в аптеку, потрібно було купити ліки першої необхідності для сім’ї. В аптеці я застав наступну картину, яка мене дуже обурила.

Стоїть біля віконця бабуся, років сімдесят, на перший погляд. Намагається розглянути написи на упаковці таблеток, які їй дівчина – фармацевт дала. Природно, нічого в неї не виходить, позаяк зір не дозволяє прочитати настільки дрібний шрифт.

– Донечко, ти мені скажи, тут упаковка хоча б помаранчева? Мені лікар сказав, що ліки відрізняється. Є з такою ж назвою, але в червоній упаковці. А мені треба в помаранчевій, – звертається старенька з проханням до провізора.

– Жінко, я вам кажу, що у нас тільки в червоній упаковці є! І взагалі, немає ніякої різниці в кольорі упаковки! І не буває таких таблеток в помаранчевому кольорі!  – роздратовано відповідає дівчина.

– Донечко, ну як же так, я завжди у вас брала в помаранчевій упаковці, – заперечує пенсіонерка.

– Та дуже здорово, що ви брали! Ви ці брати будете чи ні? Вас он люди чекають!  – мало не на крик перейшла фармацевт.

– Та нічого страшного, я не поспішаю, нехай жінка розбереться,” – зауважив я.

– Так вона вже тут пів години розбирається. Хотіла б купити, так купила б уже! В аптеку приходять бо нічого робити! Вдома нікому мізки пудрити, так сюди йдуть!  – агресивно відповіла дівчина.

– Та що ви таке говорите, як це нема чого робити! Просто мені ж розібратися треба, щоб потрібні ліки купити! Вам легко говорити, а у мене очі майже нічого не бачать! Та й ліки дорогі, куплю не те, потім грошей на потрібні не залишиться!  – запереживали бабуся.

– Які дорогі, воно 100 грн всього коштують! – розсміялася фармацевт.

– Доню, ось вийдеш на пенсію, зрозумієш, що таке ці 100 грн, – мало не заплакала старенька.

Не став я чекати продовження цього діалогу, та й жінку виручати потрібно було.

– Дайте мені, будь ласка, ці ліки в помаранчевому кольорі, – звернувся я до дівчини.

– У нас такого немає! –  відповіла вона.

Заходжу в інтернет, вбиваю назва аптеки й заходжу на її сайт. Знаходжу ліки за назвою і бачу, що продаються вони у двох варіантах. І другий варіант, дійсно, з помаранчевою упаковкою. Різниця в дозуванні. Оформляю інтернет-замовлення, приходить СМС: «Ви зможете забрати замовлення в аптеці за таким-то адресою.» Диктую дівчині номер замовлення, та знехотя йде до холодильника і дістає потрібний препарат.

Ось що це таке було? Озлобленість на людей? Небажання працювати? Неповага до старших? Або повна некомпетентність?