Залишила дітей свекрусі й уникала зустрічі з ними
Аня виросла без батьків. Коли дівчинці було шість місяців, її мама поїхала з дому залишивши дочку. Старенька прабабуся якось доглядала з дівчинкою, намагалась навчити простих речей, але Аня її особливо не слухала. Коли їй виповнилось шістнадцяти років, прабабуся померла.
Наступні два роки до повноліття опікуном Ані була її троюрідна тітка, але це було простою формальністю. Дівчина продовжувала проживати у квартирі прабабусі, можна сказати, одна, а тітка лише раз в тиждень закуповувала їй продукти, та давала гроші на дрібні витрати. Нормальним вихованням дівчинки вона не займалася, адже у самої було двоє дітей, дві роботи та не було чоловіка. Що таке нормальна сім’я Аня так і не змогла зрозуміти.
Вона закінчила інститут і влаштувалась на роботу. У свої двадцять три вона завагітніла і їй довелося вийти заміж за батька своєї дитини. Його звали Роман, він був на рік старший, але до сімейного життя теж абсолютно неготовий. Єдиним плюсом в цій ситуації була наявність хороших свекра і свекрухи, які дуже допомагали молодим з сином, Віктором.
Але допомога допомогою, а подружжя самі створюють правила у своїй родині. Так ось в сім’ї Ані та Романа, правил не було взагалі ніяких. Чоловік і дружина жили кожен сам по собі, частенько віддаючи сина батькам. В результаті Роман нагуляв собі якихось пригод і потрапив у в’язницю, залишивши дружину одну, та ще й вагітну.
Аня народила дівчинку, Настю. Як годиться, відсидівши у другому декреті три роки, Аня вирішила, що пора б уже їй і на роботу влаштуватися. Діти їй заважали й вона все так само відправляла їх до бабусі з дідусем. Згодом дійшло до такого, що мати вже не забирала дітей у вихідні, а залишала на піклування свекрухи та свекра.
А потім у неї з’явився Василь. Аня закохалася в нього без розуму, швидко розлучилася з чоловіком і почала жити новим життям. Але діти, чому то, у формат цього нового життя зовсім не вписувалися.
Віктор і Настя тепер уже постійно жили у батьків свого батька. Рідна мама стала відвідувати їх тільки у неділю і то не щотижня. Діти підростали та все більше і більше не розуміли чому при живій здорової матері вони живуть у бабусі з дідом, особливо сильно переживав син. Але запитати про це Аню вони боялися, раптом зовсім приходити перестане …
І син, і дочка дуже любили свою маму, але поступово образа почала пересилювати любов. Коли Віктору виповнилося шістнадцять, він раптом відмовився бачитися з матір’ю: просто йшов гуляти в неділю і все. Сестра взяла з нього приклад рівно тоді, коли їй виповнилося стільки ж років.
А Аня … Вона зітхнула з полегшенням, всі ці роки вона насилу змушувала себе ходити до власних дітей, тому нікого вмовляти та наполягати ні на чому не стала. Майже перед самим звільненням Роман помер у в’язниці. А ще через якийсь час Василь кинув Аню.
Жінка залишилася зовсім одна, їй було всього сорок один і вона розуміла, що нікому вона не потрібна. Спроба повернути дітей пройшла невдало, обоє знову проігнорували її. Так і прожила Аня все життя не дізнавшись, що ж це таке – справжня міцна і дружна сім’я …