Зайшли в скромне, маленьке кафе. За сусіднім столиком сиділи дідок та бабуся. Мимоволі почула їхню розмову і так тепло стало на душі

Ця історія сталася років зо три тому. Ми гуляли парком, а потім зайшли до маленького скромного кафе, чаю випити.

Там чай завжди подають у гарному чайничку синенькому, з візерунками, до чайничка чашечки такі ж милі. Все недорого та швидко. Ми сіли за столик і стали чекати. Кафе майже порожнє вдень, тільки за спиною сидять люди, мимоволі чуєш їхню розмову.

Там за столиком сиділи дідок і бабуся. Не просто люди похилого віку, а дуже старенькі. І до столика була притулена паличка з петелькою для руки. У тихому кафе чудово чути кожне слово, хоч як тихо його не кажеш. І тому хочеться говорити про хороше. Ось вони про хороше й говорили.

Ці старенькі люди щойно познайомилися, просто біля кафе. Бабуся впала, а дідусь допоміг їй підвестися. Вона йому за це дякувала. Він її підняв і в кафе запросив зайти, посидіти і прийти до тями після падіння. Як джентльмен. Замовив чаю і щось до чаю. І він усе питав стареньку. Як нога? Що з ногою?

А потім їм принесли чай, і вони почали розмовляти про процедури. З захопленням таким, натхненно.

Бабуся розповідала про свої процедури. А дідок ділився рецептами здорового способу життя. І розповідав, що чай треба заварювати водою із джерела. Він особисто воду носить із джерела, возить на саночках. А влітку на візку. Сам ходить до джерела та везе воду, корисну та чисту.

Вони так добре говорили, із таким задоволенням, ці старенькі люди. І дідок замовив розкішне частування. І їм солодкий пиріг з кремом принесли від шеф-кухаря, – я ж говорю, це гарне кафе. На гарних синеньких тарілочках за великим шматком солодкого пирога з білим кремом, ось. Абсолютно безкоштовно, у подарунок. Це частування.

Вони пили чай і розмовляли прямо захлинаючись. Домовлялися разом піти на джерело, набрати води. Якщо старенька триматиметься за візок, то цілком можна дійти. Це не далеко. Обмінювалися рецептами оздоровлення. І їли з таким апетитом, що аж радісно на душі стало. Вони познайомились. І це було як побачення.

Це було побачення. Офіціант увімкнув тиху музику, щоб усе стало як у кіно. Він мені сам це по секрету сказав. І по секрету показав прозорі пластикові коробочки у пакеті, де лежали ще два шматки солодкого пирога – це комплімент стареньким від шеф-кухаря. Це із собою. На згадку про гарне кафе і хороший день.

Ми пішли, а вони пили чай і їли свій пиріг. Трохи замастилися кремом, як діти. І балакали, як діти.

Так що життя не таке вже й погане, правда? Такий уже видався день. Спочатку можна боляче впасти, а потім тобі дадуть солодкий пиріг. І познайомишся з кимось добрим. І підеш за чистою водою на джерело…

Нам теж дали з собою солодкий пиріг – це тому, що у шеф-кухаря на душі стало солодко, я так думаю. Солодко і трохи сумно.