Є дві причини, які забирють у людини найбільше сил. Абсолютно безплідно, марно

Є дві примари, які забирають найбільше сил. Абсолютно безплідно, марно. Приходять до людини і мучать її, – а потім, коли дійсно потрібно боротися і рятуватися, сил і немає.

Ці дві примари: порожня тривога та безплідне рішення.

Порожня тривога – коли нічого не сталося ще. Але погана думка вп’ялася, як кліщ. І турбується людина про те, що може статися. А може й не статися. Немає реальних підстав тривожитися, але людина уявляє різні ситуації.

Або хвороби боїться людина. Або несприятливого розвитку подій, які ще навіть почали відбуватися. Або відкидання і глузувань. Або зради близької людини… Непередбачуваних речей боїться людина. Тривожиться марно. Потім поганого немає. Але радіти вже нема сил. Порожньо та похмуро на душі.

Або відбувається. Але сил чинити опір і боротися теж уже немає. Витрачені на порожню тривогу.

Але ще гірші безплідні рішення. М.Є. Бруно, знаменитий психіатр, називає такий стан “порожнім зусиллям”. Людина змушує себе ухвалити рішення. Дуже серйозне. Мучиться сумнівами, приймає то одне рішення, то інше… Вибирає, твердо вирішує щось. А потім інше рішення обирає. Це нормально – вибирати.

Ненормально те, що це рішення приймати не має жодного сенсу.

1. Або людина не має ресурсу для того, щоб рішення втілити в життя. Наприклад, болісно обмірковує рішення покинути рідне місто. Переїхати у чудовий край. Треба наважитися!

Але при цьому немає грошей на переїзд. Жодної роботи в іншому місті. Немає здоров’я. А людина сидить і обирає місто, в яке хотіла би поїхати. А потім все йде по-старому. Тільки сил з кожним разом дедалі менше.

Потрібно спочатку оцінити свої сили та можливості. І готовність до здійснення рішення.

2. Або ситуація не залежить від людини. Від її рішення нічого не залежить. А вон мучиться і вирішує, як їй вчинити. Так одна жінка відвідувала психологів, щоб вирішити: чи пробачити їй чоловіка після зради. І як із ним жити тепер. Як змусити його зрозуміти, що він зробив. Як допомогти йому змінитись.

І вона не могла вирішити, пробачити чи не пробачити. Купу грошей витратила на це рішення. А чоловік просто зібрав речі, доки вона була на прийомі у психолога. І надіслав їй повідомлення, що йде назавжди. Має двох дітей від різних дам. І йому набридло нудне сімейне життя. Він зустрів дівчину мрії.

Або інша людина все вирішувала, як їй поговорити з начальником про своє підвищення. Про погані умови праці. Як вибрати правильний момент та побудувати розмову. Думала про це вдень і вночі, ослаб і вичерпався. А начальник сам її викликав та звільнив за погану роботу. Що користі було приймати безплідне рішення?

Треба зачекати на розвиток подій. Ще ніхто не вибачався, ніхто не висловлював бажання все виправити, ніхто не був зацікавлений у прийнятому рішенні… А люди виснажили свої ресурси на роздуми та тривалі розмови.

3. Є і третя ситуація. Людина обманює себе. Вирішує, наприклад, кинути пити. А потім знову починає. Треба ухвалити зовсім інше рішення: звернутися за допомогою та розпочати довгий шлях боротьби. Але на це не лишається сил.

Безплідне рішення вимагає стільки ж сил, як і реальне, важливе, результативне. І втрата енергії величезна. Людина виснажена і втратила зв’язок з реальністю, зосередившись на своєму псевдо-рішенні. На примарі вирішення ситуації. Це бій із тінню, біг на місці, дряпання скелі, як це називав Сенека. Шкідливе та небезпечне заняття.

Рішення приймати треба. Але спочатку треба вирішити, коли його прийняти. Що у ситуації від нас залежить. А що зовсім не залежить. І вирішити треба, чи ми готові до рішення. І врахувати, що рішення іншої людини може суперечити нашій…

Два привиди: безплідна тривога та безплідне рішення, – вони забирають масу сил. І краще почати виправляти те, що нам під силу виправити. І готуватись до боротьби з тим, що прямо перед нами. Тоді можна зберегти сили. І перемогти.