– Якщо ця хамка ще раз з’явиться в нашому домі, піду я! Тож вирішуй, – поставила я чоловіка перед вибором

Коли чую приказку: «Діти – це щастя!», у мене всередині все закипає. Не тому, що в мене поки що немає власних. Просто вже «насьорбалася» досхочу спілкуванням із дорослою донькою чоловіка від першого шлюбу.

Ми вже 6 років разом, обожнюємо одне одного. Ваня старший за мене на 14 років, і на момент знайомства зі мною він уже кілька років був розлучений.

Так, чоловік іноді буває ревнивим. Але його теж можна зрозуміти – красива молода дружина, наглядає, щоб не повели! Мені це тільки лестить. І все було б чудово, якби не одне «але»…

У чоловіка є дочка-студентка Марина від першого шлюбу, копія її матусі – висока, розповніла вже у свої 19 років. Але Ваня обожнює її, як він каже, свою «крихітку». І ось ця малолітня змія – називаю її так без жодного перебільшення – прямо поставила за мету зіпсувати мені життя в надії, що її батько зі мною розлучиться.

Марина буває в нас у гостях мінімум раз на тиждень, іноді частіше. І якщо перші пару років вона просто приходила і робила вигляд, що не помічає мене – спілкувалася тільки з батьком, то тепер ця артистка перейшла до нової стратегії. Наприклад, запропоную їй поїсти – вона відмовляється або просто не відповідає. Щойно батько у двері зайде після роботи, вона до нього кидається:

– Татку, привіт! Хоч повечеряємо, нарешті!

– А тебе, що, Христина не погодувала? – відповідає чоловік Марині, а в цей час здивовано піднімає брову, коли дивиться на мене.

– Ні. Напевно, вважає, що мені потрібно схуднути до її худого стану. Ти ж знаєш, вона нас із мамою ненавидить, – відповідає ця безсовісна брехуха.

У мене в такі моменти від обурення всі слова закінчуються. Стою і хапаю повітря ротом, як риба!

А нещодавно Марина стала приходити до мене на роботу в студію йоги. Прийде, привітається крізь зуби зі мною і щось там з адміністратором біля стійки обговорює. Або сидить і буклети читає.

Я подумала: ну ось, зацікавилася дівчина спортом, мій вплив! Якою ж я була наївною: це була підготовка до чергової операції з очорнення мене в очах чоловіка, та ще й який спосіб вона придумала!

У новорічні канікули Марина завітала в гості, отримала від нас із її батьком подарунок, сиділа за столом і навіть – нечувана річ! – усміхалася. У якийсь момент після вечері вона повернулася до Івана і сказала:

– Тату, а ти щось фітнес останній рік закинув. Чого розслабився, думаєш, зайві кілограми самі поповзуть?

– Чия б говорила! У мене просто кістка широка! – зі сміхом відповів чоловік.

– Ну-ну… Дивись, а то Христина – дівчина молода, уже на всяких м’язистих красенів задивляється, – дивлячись мені просто в очі, відповіла Марина.

– Яких ще красенів? Що за маячню ти несеш знову? – розлютилася я.

– Ну як же – як у студію до вас не зайду, вічно ти там по кутах із цим тренером із боксу хіхікаєш. Сто разів бачила! – Марина не відводила очей від мене і чекала реакції.

Тренер із боксу – це Віктор, мій колега. Працює в залі для єдиноборств через стінку. У нас заняття проходять в один і той самий час кілька разів на тиждень. Звичайно, зустрінемося в коридорі, поговоримо, посміємося. Але нічого більше!

Іван помітно похмурішав і весь вечір більше не жартував. Після того, як донька пішла, став переді мною на весь свій двометровий зріст і запитав:

– Тренер із боксу, значить?

– Ваня, ти з глузду з’їхав? Та це колега мій. Чому ти всі ці марення своєї доньки сприймаєш серйозно? – я майже перейшла на крик від образи.

– Маринка мені брехати не буде. Ми з нею одне ціле. У нас навіть група крові однакова! А ти, мабуть, не нагулялася ще? Звичайно, чоловік удвічі старший!

– Та що ти несеш? У які 2 рази? Послухай себе! Ти реально не бачиш, що твоя Марина нас посварити хоче? – відмахувалася я від безглуздих звинувачень.

Ми ще годину кричали один на одного, але кожен залишився при своїй думці. До кінця розмови чоловік став пригадувати мені ще й вигадані образи з мого боку, про які йому говорила донька. У його картині світу виходило, що я якась мерзота, яка розлютилася на молоду дівчину просто так.
– Знаєш що? Якщо ця хамка ще раз з’явиться в нашому домі, піду я! Тож вирішуй, – я не витримала і поставила чоловіка перед вибором.

Нехай зустрічається зі своєю дорогоцінною донечкою де завгодно, але не на моїх очах.

Ось уже тиждень розмовляємо з чоловіком крізь зуби. Не знаю, чим усе це закінчиться. Але я маю намір боротися і не дам їй просто так зруйнувати мою сім’ю!