Як одна жінка зрозуміла, що в гості звуть тільки до тих пір, поки ми можемо бути веселими

Письменниця-гумористка прийшла у гості до друзів. До молодих та веселих друзів вони цінували гумор старої письменниці. Завжди реготали над її дотепними жартами та оповіданнями. І запрошували!

Письменниця жила одна; справа була у Парижі, серед емігрантів, у двадцяті роки. Досить стара письменниця жила зі своїми кішками, абияк зводила кінці з кінцями. І вечорами ходила в гості до друзів-літераторів, молодих та щасливих. І там жартувала, читала смішні розповіді, всі реготали та веселилися. Не помічаючи різниці у віці. Тепло, світло, ситно, весело!

І одного разу письменниця видерлася на високий поверх крутими сходами. Увійшла до квартири друзів, упала на лавку і простогнала, що в неї нога розпухла. Дуже боляче.

Всі замовкли збентежено. І дивилися на стару гумористку. Повисла пауза.

І письменниця почала жартувати над собою, розповідати, що вона каталася по поруччях і впала, нести всяку смішну дурницю.

І всі з полегшенням засміялися! Це ж гумор. Все тепер гаразд, прийшла письменниця-гумористка і всіх радує. Як завжди.

Гумористка сяк-так дісталася своєї скромної квартири. І пролежала в ліжку кілька днів, плачучи від болю. Кішки шкодували її. Але що вони могли зробити? Коти не мають за душею ні гроша.

Нога пройшла. А старість, бідність та самотність – залишилися. І треба знову жартувати та радувати, бо веселий гуморист бажаний гість у теплій світлій квартирі, де живуть щасливі люди. Веселу молодіжну письменницю запросять. І чаю наллють, і тістечок дадуть. І будуть легкі розмови, сміх та життя…

А стару з розпухлими ногами не покличуть. І треба залишатися веселим та цікавим. Навіть якщо дуже болить.

Письменниця була розумна. Вона знала, що треба обирати: скарги та самотність. Або жарти та тістечка.

Хоча не в тістечках справа. Людям ми потрібні та приємні, доки можемо щось давати. Або піднімати їм настрій. Такою є правда життя.

І велике щастя, якщо є бодай одна людина, якій можна поскаржитися. І вона все одно залишиться з нами. І пошкодує. Навіть якщо це лише кішка…