– Я зраджуватиму, але з сім’ї не піду, – “благородно” пообіцяв чоловік

Ми одружені вже десять років, чималий термін. У нас двоє дітей, а нещодавно я дізналася, що наша сім’я дещо ширша, ніж я собі уявляла. У чоловіка, виявляється, другий рік є коханка. Не знаю, може й раніше хтось був, але з цією він другий рік. Чоловік сам це заявив, зовсім не соромлячись того, що відбувається.

У нас не ідеальні стосунки, але я вважаю, що в родині ідеальних бути не може. Ми різні люди, кожен має якісь свої інтереси, образи, особисті травми.

Періодично у нас відбувалися непорозуміння, іноді сварки. Але це звичайний процес. Сварка у нашому випадку – це просто емоційне з’ясування ситуації, а не просте спускання пари.

Мені здавалося, що за десять років ми з чоловіком нормально притерлися один до одного, вирішили найгостріші моменти, навчилися чути один одного, але виявилося, що ні.

Нещодавно з’ясувалося, що чоловік має коханку. Мені навіть здається, що він сам підставився, щоб довести мені цю інформацію. Не міг не помітити сліду від помади на шиї.

Звичайно, таке не могло пройти повз мене. Було б дивно, якби я просто вдала, що нічого не помітила, і пішла далі у своїх справах. Було поставлене закономірне питання, чоловік м’явся недовго, а потім заявив, що так, є коханка, вже не перший рік, але на сім’ї це ніяк не позначиться.

– Я зраджуватиму, але з сім’ї не піду. Ми багато пройшли разом, у нас діти, тож можеш не переживати, – зробив чоловік благородний жест.

А мене він запитати не хоче, чи я згодна на таке? Мені ділити свого чоловіка з якоюсь чужою жінкою зовсім не посміхається, чи знаєте.

І що означає “зраджувати буду, але з сім’ї не піду”? Тобто, прати, готувати, обходжувати чоловіка буду я, а на побачення і приємні для душі та тіла зустрічі він їздитиме до коханки?

Мене такий поділ обов’язків не влаштовує. Я не ломовий кінь, щоб все тягнути на собі, поки чоловік має легкі стосунки з якоюсь панночкою. Якщо він і їй сказав, що з сім’ї не піде, а дамочка нікуди не поділася, значить, вона від нього щось має. Виходить, тягне з нього гроші.

А я вважаю за краще, щоб сімейний бюджет не передбачав такої статті видатків, як коханка. Мене більше влаштував би варіант, коли чоловік активніше вкладається в сім’ю. Ну, а якщо він досі не поінформував її про своє сімейне становище, то тут ще гірше.

Під час розмови я зрозуміла, що все його коханка знає і її це влаштовує. Я її розумію. Прати йому не треба, слухати його хропіння не треба, готувати щодня теж не треба.

Сказала чоловікові, що маю іншу пропозицію. Він забирає свої шмотки і валить до своєї коханки. А до нас із дітьми він приїжджатиме в гості. Все одно чоловік удома проводить мало часу і з дітьми спілкується за залишковим принципом.

Нехай йому та дамочка пере, прасує, стежить за наявністю шкарпеток у комоді, готує йому їжу. А я буду рада зустрічам раз на тиждень. Навіть двічі на тиждень подужаю.

Чоловікові моя пропозиція чомусь припала не до душі. Він трагічним голосом запитав “ти що, мене виганяєш із дому?”.

Мені страшно, як хочеться поспілкуватися з його коханкою, але чоловік відмовився давати контакти. Він взагалі заявив, що глибоко в мені розчарований. Він – у мені!

Чоловік ходить із ображеним виглядом, а я все готую для процедури розлучення. Мене більше нічого не тримає поряд із цією людиною.