Я зараз перебуваю на межі розлучення і не знаю, чи правильно я роблю. Мене переповнює образа на чоловіка, він за моєю спиною взяв кредит на допомогу сестрі

Ми обговорювали можливу допомогу його сестрі і прийшли до взаємного, як мені здавалося, рішення, що цього разу ми не можемо дозволити собі закрити кредит Вероніки самотужки.

Вероніка – з тих панночок, які ні про що не паряться по життю. А навіщо, якщо є старший брат, котрий усі труднощі візьме на себе!

Вона звикла, що великі фінансові витрати оплачує Андрій. Мій чоловік сплатив її навчання в коледжі, яке їй так і не знадобилося, купив дорогий ноутбук, закрив один кредит на смартфон і зараз, на черзі, ще один.

Тільки біда в тому, що чоловік гроші не друкує! Вони у нас з’являються не з повітря. А після того, як я вийшла у декрет, наші витрати зросли, а доходи просіли. Ми зараз ніяк не можемо дозволити собі таку розкіш, як оплачувати витрати інфантильної дівчини!

Я народила рік тому, тому живемо утрьох, тимчасово, лише на одну зарплату чоловіка. Ми й раніше особливо не шикували, а ще через жалісливість Андрій давав гроші своїй сестрі. Чоловік не може відмовити їй, бо тоді його сестра тягтиме гроші з батьків похилого віку. Їхній батько інвалід, і чоловік переживає, що його хворе серце не витримає всіх прохань Вероніки.

А зовиці це тільки на руку! Вона ні про кого не думає та не переживає. Ніка в їхній сімʼї – довгоочікувана дитина, тому їй усі потурають і роблять, як вона скаже.

Захотіла дорогий смартфон? Будь ласка! Брат усе сплатить. Потрібен ноутбук для роботи? Не питання! Ти знаєш, у кого просити гроші!

Раніше ми могли закривати кредити зовиці і ще додатково давали на кишенькові витрати. Я і тоді була проти такої щедрості: не для цього я працювала з ранку до вечора в офісі, щоб Ніка ні в чому собі не відмовляла.

Але зараз ми маємо інші обставини. Я не просто не хочу допомагати зухвалій родичці – наша сім’я просто це не потягне! Ми ще не закрили свою іпотеку!

Принаймні я була в цьому впевнена, поки чоловік не прийшов додому з винними очима і запропонував подивитися мелодраму. Він їх на дух не терпить! Усадивши його за стіл, я почала розпитувати, що ж сталося. Він не відразу поділився зі мною благородним вчинком, але потім йому довелося зізнатися у всьому.

Весь тиждень йому назвонювала мати – це я знаю. Вона казала, що батькові стало гірше, у сестри на новій роботі трапилися великі неприємності, і тепер вона винна конторі понад сто тисяч. Якщо вона їх не віддасть, то проти Ніки порушать справу, під час якої вона все одно повинна буде виплатити штраф.

Наразі їй шеф дав можливість уникнути неприємних наслідків. Він її у будь-якому разі звільнить, але так хоч зовиця не отримає жодних записів, що дискредитують, у трудову книжку.

Свекор через цю ситуацію одразу зліг, щодня “швидку допомогу” викликають. Звичайно, мій чоловік сильно переживає.

Свекруха не має такої суми, щоб виплатити за дочку. Оскільки вона живе на пенсію, кредит у банку їй не схвалили. Мама чоловіка вже думала над мікропозикою, але Андрій встиг її відмовити від цієї ями. Вероніка продала свій ноутбук, який ми їй купували, але все одно цієї суми замало. Більше вона ні на що не здатна.

Три дні тому ми з чоловіком серйозно обговорили це питання. Мені дуже шкода його сестру та батьків, яким доводиться тягнути на собі дитину. Але в нас самих підростає син, а я сиджу без роботи.

У самого Андрія на роботі почалася криза: йому будь-якої миті можуть помахати рукою через маленькі продажі. Нам ще шість років виплачувати іпотеку, живемо в режимі супер економії.

Не в наших силах зараз допомагати його сестрі! Я була впевнена, що я донесла головні аргументи до чоловіка, і він не робитиме необачних рішень.

Але ні! Він узяв кредит! Каже, що його мама вмовила піти на цей крок, обіцяла, що сестра ось-ось знайде нову роботу і розрахується з нами повністю. У крайньому випадку мама з батьком допоможуть деякою сумою.

Я у ці казки вже не вірю! Нічого Ніка не віддаватиме. У батьків чоловік і копійки не візьме – такий у нього принцип. Все залишиться на наших плечах, як і раніше.

Тільки зараз, до всього іншого, у мене додалася велика недовіра до чоловіка. На моє запитання: “Чому він так вчинив за моєю спиною?”, Андрій відповів, що я все одно не погодилася б. А сім’ю треба рятувати!

Але ж ми теж – сім’я для Андрія. Я та син. А наші інтереси він знову поставив нижче за інтереси сестри. І вже в який раз!

Чекати, коли він візьме наступного разу мільйон їй на допомогу, я не збираюся. Тим більше, що всі кредити діляться навпіл при розлученні, а майна, крім іпотечної квартири, ми не нажили.

Я всерйоз замислююся над припиненням нашого шлюбу, бо переживаю за своє майбутнє та майбутнє дитини. Впевнена, коли ми потрапимо в халепу, ніхто з родичів чоловіка навіть не подивиться в наш бік. Андрій для них – годівниця! Ходячі гаманці допомоги не потребують.