Я виростила чоловікову доньку,як рідну дитину, а тепер вона заявила, що я для неї – чужа тітка. Так тяжко на душі…

Нашій доньці вже 16 років. З самого її дитинства вона для мене була рідною і найдорожчою дівчинкою на світі. У мене самої не може бути дітей, тому ця дитина стала для мене порятунком.

З її татом я познайомилася, коли дівчинці було чотири рочки. Вона довго не підпускала мене до себе. Її мама загинула в автокатастрофі, коли їхала з відрядження. Але там така заплутана історія, що мій чоловік упевнений на всі сто відсотків у тому, що дружина йому зраджувала. Може так і не можна говорити, але цей факт трохи пом’якшив його втрату і він зміг незабаром побудувати нові відносини зі мною. Що не могло не радувати мене.

Наші відносини розвивалися із завидною швидкістю. Через кілька місяців після знайомства ми розписалися і стали однією сім’єю. З донькою я змогла налагодити контакт через деякий час, і наше життя попливло по налагодженому шляху.

Сім’я у нас завжди була дуже дружною і згуртованою. Дівчинку я сприймала тільки як рідну, тому і від неї завжди йшло тепло і розуміння в мою сторону. Що, знову ж таки, не могло не радувати мене. Непомітно пройшли шкільні роки дитини і вона самостійно вступила до університету. Її успіхи в навчанні дають хорошу перспективу на майбутнє.

Але недавно у нас трапився, перший в нашому житті, серйозний конфлікт. Всьому виною її закоханість в хлопця, у якого зовсім інші погляди на життя і навчання. Спочатку все було більш-менш нешкідливо. Вечірні прогулянки допізна, яскравий макіяж і короткі спідниці (занадто короткі). Але, поки це не впливало на якість навчання, ми з чоловіком сильно її не чіпали. Самі колись були молодими і наші захоплення не завжди влаштовували наших батьків. Але ми це спокійно переросли і все стало як треба. На цей же результат сподівалися і у випадку з нашою донькою.

Але в один прекрасний вечір, коли нічого не віщувало неприємностей, дочка повернулася з університету і заявила, що збирається кинути його. Сказати, що ми були дуже здивовані такого повороту подій, нічого не сказати! Такого ми ніяк не могли очікувати. Тепер нам стало зрозуміло, що вплив цієї молодої людини на нашу дівчинку дуже великий, і пора вже нам втручатися в їхні стосунки, поки не стало зовсім пізно.

Спокійні розмови з нею ні до чого не привели. Нам довелося діяти силою. Спочатку забороняли гуляти вечорами, а після довелося заборонити взагалі зустрічатися з цим хлопцем. Але, так як все це озвучувала я, як мама, то і весь потік негативної енергії від дочки пішов на мене. Мені довелося вислухати, яка я безсердечна, зла і взагалі, абсолютно стороння жінка в її житті. Після цього вона розвернулася і пішла в свою кімнату.

Після цього інциденту моя душа ніяк не може заспокоїтися. Я все віддала цій дитинці, щоб вона ніколи не відчула себе чужою для мене. А в підсумку виходить все марно. Так чи що ?! Як не дати дочці зіпсувати своє життя?