– Я все зрозуміла з твоєї поведінки: нічого пояснювати не треба, – образилася мама

Мама вирішила на мене образитись через свої амбіції. Вона дуже хотіла похвалитися перед ріднею та друзями, продемонструвавши, як я вдало вийшла заміж.

Нічого поганого в цьому бажанні немає: легке марнославство мамі завжди було притаманне. Але тут вона йде врозріз зі здоровим глуздом. Та їй навіть на моє здоров’я начхати: аби отримати те, що вона хоче.

Справа в тому, що я зараз вагітна, пішов восьмий місяць. Але з цією вагітністю все від початку йшло погано. Лікарі не давали однозначно позитивних прогнозів.

Мені навіть довелося звільнитися з роботи, щоб не наражатися на зайвий ризик. Щоправда, на сімейний бюджет це не вплинуло: чоловік дуже добре заробляє.

Напевно, якби не було у нас грошей, моя вагітність уже закінчилася б викиднем, але чоловік зумів створити для мене зону безпеки, хоча і це не вберегло від того, щоб уже три рази полежати на збереженні.

Якби не зусилля лікарів і той комфорт та спокій, які забезпечив мені чоловік, доходити вагітність у мене навряд чи вийшло б. Лікарі взагалі назвали дивом те, що я завагітніла без їхнього втручання.

Нас попередили, що можливі передчасні пологи, тож треба чуйно відстежувати самопочуття. За будь-якої найменшої підозри одразу ж їхати до клініки, де ведуть мою вагітність.

Восьмий місяць – це вже фінішна пряма, хочеться спокійно відходити вагітність і благополучно розв’язатися від тягаря, взяти на руки свого малюка, який вартував таких зусиль.

Чоловік і раніше навколо мене бігав колами, а тут взагалі мало не порошинки з мене здуває. Варто мені скривитись, як чоловік підстрибує і починає хвилюватися: чи все зі мною в порядку.

Дуже приємна така зворушлива турбота. Він і його сім’я роблять все можливе, щоб у мене було якнайменше приводів переживати. А ось про свою маму я цього сказати не можу.

Вона, звичайно, теж дзвонить і цікавиться моїми справами, переживає за моє самопочуття, але свої інтереси все одно ставить набагато вище за моє здоров’я і майбутнього онука.

У мами цього року ювілей: виповнюється шістдесят років. Вона вирішила зібрати всю рідню та друзів, і дуже наполягала, щоб ми з чоловіком теж приїхали, причому своєю машиною.

У чоловіка новий дорогий позашляховик. Мама явно хотіла, щоб рідня його побачила та оцінила. Їй взагалі дуже подобається хвалитися моїм достатком, це і по весіллі було видно: вона там мало не луснула від гордості.

Але я їй одразу пояснила, що на машині ми точно не поїдемо. Все-таки десять годин на машині для мене зараз дуже складна поїздка, нехай навіть це і дуже комфортна машина.

А коли лікарі сказали про можливість передчасних пологів, я запитала, чи можу зараз поїхати на свято. З’ясувавши, що на поїзді їхати туди майже вісім годин, а потім ще трястися півгодини в автобусі, на мене подивилися, як на недалеку.

Дуже м’яко пояснили, що мені зараз і по місту варто дуже акуратно пересуватися, а вже про такі поїздки до пологів слід забути. Тим більше, що їхати треба було до села, де кваліфіковану допомогу швидко надати не зможуть: адже там лише фельдшер, а лікар лише у місті, до якого ще їхати.

Мамі я все докладно пояснила, сказала, що ми приїдемо вже після того, як я народжу, а ще вона сама може приїхати до нас будь-якої миті: місце є.

– Тобто на моєму ювілеї тебе не буде? – уточнила мама, ніби я зараз не витратила купу часу, щоб їй це пояснити.

Пішли другим колом, я терпляче почала їй розповідати про всі ризики для мене, але мама навіть не стала дослуховувати.

– Я все зрозуміла з твоєї поведінки: нічого пояснювати не треба. Зазналась! Так і б і сказала, що тобі на матір начхати, а то вигадує всяке. Ганьба! Рідної доньки не буде на святі! – образилася мама і кинула трубку.

Образливо було від її слів, сльози самі котилися. Чоловік злякався, почав заспокоювати. Сам поривався зателефонувати мамі, але я не дала. Не варте воно того.

Мамі її плани дорожчі за моє здоров’я та життя онука. Вона зрозуміла все, що я їй казала. Просто їй начхати. Її план похвалитися багатим зятем накрився, а це її засмутило. Тепер навіть рука не тягнеться до телефону, щоб їй зателефонувати. Остання розмова щось усередині мене змінила. Не знаю, чи захочу я її бачити на виписці, але поки що таких планів немає.