– Я все життя хотів жити в селі, – заявив чоловік. Що хотіла я, його не хвилює

Чоловік заявив, що хоче продати квартиру та купити будиночок у селі. Нібито це його велика світла мрія, яка тільки тепер може здійснитись. Мене він не питав, а просто поставив перед фактом, що так буде, наче мене це рішення зовсім не стосується.

У нас жодного разу не було розмов про те, щоб переїхати до села. У нас навіть дачі не було, але чоловік заявив, що не бачив сенсу купувати дачу, націлився одразу на житловий будинок.

Причому своє рішення він сказав дуже оригінально. У суботу підняв мене з ранку, сказав, що в нього сюрприз: мовляв, збирайся, поїхали.

Ми поїхали. Довго кудись їхали, близько години приблизно. Це враховуючи, що ми в жодній пробці не постояли, просто пощастило проскочити.

Приїхали в якесь село дворів на двадцять, повів мене до якогось будинку. Там на нас чекав ріелтор. Почав водити по дому, розписувати його плюси, показувати ділянку.

Будинок три кімнати, кухня велика, туалет з ванною прибудовані, але їх треба утеплювати. На ділянці теплиці, сарай якийсь, грядки.

Звичайний сільський будинок з непоганим ремонтом, нічого особливого. Але чоловік просто сяяв. Заявив, що будинок йому сподобався, попросив його більше нікому не показувати, обіцяв внести заставу. А я стояла і не вірила своїм вухам.

Зі мною цей момент взагалі не радилися. Я вже в машині зажадала пояснень у чоловіка, що це все означає взагалі. Чому я все дізнаюся остання.

Чоловік радісно знизав плечима, мовляв, так вийшло, будинок спонтанно підвернувся, але він йому сподобався, тож треба брати.

– Я все життя хотів жити в селі, – заявив мені чоловік.

Назад ми їхали всі дві години, бо стояли то в одній пробці, то в іншій. Це вже все стомлювало. До того ж я всю дорогу намагалася чоловікові довести, що він вигадав якусь нісенітницю.

Гаразд, питання навіть не в грошах. Він продає свою квартиру, ми купуємо будинок, тут усе зрозуміло. Але мені на роботу до міста в кращому разі діставатись годину!

Це чоловікові добре, він працює на віддаленні, а в моїй роботі віддалення не передбачене. Там лише очна присутність. І чоловік про це чудово знає.

– Так звільнись і знайди іншу роботу, – легковажно запропонував чоловік.

Наче це так просто! Ось просто йдеш і одразу на тебе падає високооплачувана віддалена робота. Таке ж зараз часто-густо.

А ще в мене в місті батьки, до яких я ходжу за день. Вони вже немолоді, тому їм потрібна моя допомога. Але одна річ, коли до них їхати десять хвилин на таксі, інша, коли пиляти щонайменше годину.

Але чоловік нічого слухати не хоче, у нього здійснюється мрія. Він уже виставив квартиру на продаж та екстрено збирає речі.

Я теж збираю речі, але поки що не вирішила, куди я поїду: до батьків зі штампом про розлучення чи до чоловіка в цей сільський будинок, який ще доопрацьовувати доведеться.

Чоловіка люблю, але раніше він так себе ніколи не поводив. Прикро, що він навіть зі мною не порадився, просто сказав, що тепер ми житимемо в селі. Не знаю, що робити, залишається лише речі пакувати.