– Я рідному батькові була не потрібна, а він робив для мене все

Часто маленьким дітям важко зрозуміти поведінку дорослих. Дуже боляче, коли через непорозуміння між дорослими повинні страждати діти. Коли мені було шість років, я не розуміла чому мій тато просто зник.

Тато для мене був найкращою людиною на землі. Ми постійно з ним грались, проводили час – я дуже сильно його любила. В один день все змінилося, він зібрав речі й поцілувавши мене в чоло вийшов з квартири. Більше він не з’являвся на порозі нашого дому.

Мама пояснювала, що просто так буває. Що розлюбили вони один одного. А я злилася на неї! Пізніше, вже, бувши дорослою, я знала, що у тата була коханка, яка завагітніла від нього. До неї він і пішов. Бачитися вона заборонила нам, а він і сперечатися не став.

Мама отримувала аліменти, працювала. Не можу сказати, що ми голодували – нам вистачало грошей. А ось уваги мені не вистачало – мама вічно на роботі, а ввечері прибирання, готування, прасування – не до мене.

Коли мені було 10 років, то мама вийшла заміж за дядька Василя. Я ненавиділа вітчима !!! Я вважала, що мама спеціально вигнала тата, щоб привести в дім іншого. І хоча минуло чотири роки з того часу,  я все одно вважала, що вона спеціально це зробила. Вітчим до мене ставився добре, незважаючи на мої викрутаси. Балував мене, але я все згадувала тата.

А тато не дзвонив і не бачився зі мною. Бувши вже підлітком, я вирішила знайти батька. Я вбила у свою голову, що мама просто його не пускає до нас. Батька я знайшла, працював він в тій же автомайстерні, що і в той час, коли жив з нами. Роботу, на відміну від сім’ї, він міняти не хотів. Пам’ятаю, як прийшла до нього – впізнав він мене не відразу.

Коли впізнав, то я зрозуміла, що не буде тієї зустрічі, що я собі нафантазувала. Не кинувся мене обнімати батько. Він взагалі виглядав чужим і відстороненим. Від нього сильно пахло перегаром і як зрозуміла навіть в той момент, він був напідпитку. Я все-таки кинулася йому на шию і почала кричати як я скучила. Він відсторонив мене і сказав: «Іди».

– Тату, так мама не дізнається. Не бійся!

– Я сказав йди звідси! Зараз дружина моя прийде! Мені не потрібні неприємності ще через тебе.

– Ну тату!

– Пішла геть!!! Ви мені не потрібні. Скажи своїй матері, щоб не посилала тебе більше до мене.

Додому я прибігла в сльозах, не втрималася і розповіла вітчиму. Пам’ятаю. Як він обійняв мене і сказав: «Десь вибуло, десь прибуло. Так буває. Ну я ж тебе люблю … не плач … може морозиво тобі настрій підніме?».

Коли мама прийшла додому, то вперше побачила, як ми з вітчимом дивилися фільм, реготали й об’їдалися морозивом. Поїздка до мого батька стала нашим секретом.

Коли я закінчила школу, то стала вступати в інститут, але на бюджет так і не потрапила. Пам’ятаю той відчай, який у мене був на душі. Сиділа ввечері за столом і мовчки колупала вечерю.

– Чого сумна така? – запитав вітчим.

– Дядя Вася, ну ти ж знаєш. Тепер через рік тільки знову пробувати.

Він встав з-за столу і вийшов, повернувся зі стопкою грошей. Виявилося з першого дня нашого спільного життя, він відкладав гроші дочці на інститут. А дочкою для нього була я. Пам’ятаю як ридала, потім верещала від щастя.

Поки я вчилася в інституті – мама померла. Але з вітчимом ми не перестали спілкуватися, коли я вийшла заміж і у мене народився син, то він часто приїжджав поняньчитися, а нас відправляв з чоловіком провести час удвох.

Незабаром вітчима теж не стало. Пам’ятаю, який це був удар для мене. Він виховував і дбав про мене 20 років. Я рідному батькові була не потрібна, а вітчим робив все для мене і мами.

Найбільше шкодую, що для мене він був дядько Вася, так хотіла його татом назвати, але не назвала. Шкодую, що не можу повернути час назад…