– Я ніколи тебе не любив. Одружився на помсту своїй колишній, – сказав мені чоловік

До заміжжя у мене було багато шанувальників, з якими я перебувала в дуже близьких відносинах. Але жоден з них не пропонував вийти заміж, а мені дуже хотілося мати сім’ю, народити дітей.

І ось якось на роботі до однієї із колег прийшов син. Я відразу помітила, що хлопець він м’який, поступливий. Я вирішила, що він цілком підійде як чоловік, і батько з нього вийде добрий.

Після знайомства з хлопцем я почала приходити на роботу виключно в хорошому настрої, намагаючись зачарувати майбутню свекруху. Від неї я дізналася, що син нещодавно розлучився з дівчиною, тож дуже переживає.

Маючи досвід у стосунках, мені не важко було зачарувати його. У результаті він запросив мене до кіно, потім у кафе, а потім ми почали зустрічатися.

Він часто залишався у мене на ніч, іноді я ночувала в його квартирі. Коли хлопець запропонував мені вийти за нього заміж, я одразу відповіла згодою.

Весілля пройшло весело, я світилася щастям. Мені здавалося, що ми матимемо міцну сім’ю і, як мінімум, трьох дітей. Відразу після весілля ми поїхали у весільну подорож, а за дев’ять місяців у нас народилася донька.

Вже в перший рік спільного життя до мене доходили чутки, що під час відпочинку на дачі чоловік зраджував мене.

Подейкували навіть, що він збирався залишити мене, щоби піти до однієї зі своїх подружок. Але швидше за все моя вагітність зупинила його від цього кроку, тому наша сімʼя не розпалася.

Після народження дочки чоловік багато часу присвячував дитині. Він допомагав мені купати дитину, грав із нею. А ось до мене він помітно охолов. Він навіть не намагався цього приховати.

Так ми й жили якийсь час, доки у мене не з’явився чоловік, який надавав мені ознаки уваги.

І я швидко закохалася в нього. Спочатку намагалася тримати себе в руках, але потім дала волю почуттям.

Ми зустрічалися рідко, але завдяки нашим зустрічам я знову відчула себе жінкою. Я бігла на побачення як дівчисько, на якийсь час забувши про сім’ю і дочку. Так тривало доти, доки я не дізналася про свою вагітність.

Хто був батьком моєї майбутньої дитини я не знала. У цей час у мене були стосунки одразу з двома чоловіками. Коханець, дізнавшись про те, що я вагітна, одразу помахав мені ручкою.

Він сказав: «У тебе є чоловік, ось нехай він і піклується про твою дитину. А я надто дорожу своєю свободою і зовсім не готовий ставати батьком». Так закінчився наш роман. Тепер я мала переконати чоловіка, що це його дитина.

Якщо першу дочку чоловік хотів, то другої дитини ми ніколи не планували. Коли, на мою думку, чоловік був готовий прийняти мою вагітність, я про неї оголосила. Мій чоловік не був радий, на його обличчі я прочитала навіть якесь розчарування, але й заперечувати дитину не став.

За кілька місяців у нас народилася друга донька. Мені здавалося, що дитина зміцнить нашу сім’ю, але мені знову донесли, що у чоловіка з’явилася подружка. І знову він обзавівся нею під час перебування на дачі.

Я намагалася зберегти сім’ю. Розуміючи, що вирішити проблему я самостійно не можу, я записалася на прийом до психолога.

Викликавши його на відверту розмову, я запитала: Що зі мною не так? Чому ти перестав помічати в мені жінку? Спершу чоловік мовчав, а потім видав:

– Я ніколи тебе не любив. Одружився на помсту своїй дівчині. Мені здавалося, що це допоможе вирішити проблему. Я намагався забути в її обіймах нових подружок, але завжди бачив перед очима лише її образ.

Моє самолюбство було зачеплене, я була в шоці і не могла повірити в почуте.

– Як можна грати почуттями інших людей? Я ж кохала тебе, вірила тобі! – плакала я.

Чоловік мовчав. Було зрозуміло, що нашому шлюбу прийшов кінець.

На ранок чоловік забрав свої речі та з’їхав. За якийсь час я дізналася, що він подав на розлучення. Заперечень з мого боку не було, тож незабаром нас розлучили.

Розумію, що я не була ідеальною дружиною і сама зробила помилку. Але я виходила заміж за почуттям кохання, я намагалася бути доброю дружиною. Зараз я дуже дорожу своєю свободою, втховую дітей та мрію бути щасливою. З чоловіком це буде чи без нього, байдуже.