Я не влаштовую його як кухар…

Я не вважаю себе справжнім кухарем, хоч і готую сама з дитинства. Мене вчили мама і бабуся. Зазвичай всі залишалися задоволені моїми кулінарними здібностями, але ось хлопець, з яким вже рік живемо разом, абсолютно не цінує мої старання біля плити.

Все йому не так: то мало солі, то багато приправи, щось не засмажила, щось перетримала. Я хочу готувати для свого чоловіка. Відчувати себе повноцінною жінкою, здатною нагодувати свою робочу силу, адже шлях до серця частково лежить через шлунок. Він – ні в яку. Несмачно – і все. Каже, що руки у мене не з того місця, не для того, мовляв, я народилася, щоб готувати.

Уже готувала і для своїх подруг, і для його друзів, всі залишалися задоволені куховарством, просили добавки. Впевнена в їх чесності і неупередженості, але ось моєму чоловікові не до душі. З чим це може бути пов’язано? Мені дуже прикро, адже об’єктивно я – не найгірша господиня.

В результаті може на вечерю зробити собі бутерброди, замовити їжу, запросити мене в кафе або заїхати по шляху до мами, аби не їсти те, що я наготувала. Невже йому так батьківське куховарство подобається, що все моє – огидне? Уже все перепробувала: і рецепти різні, і страви його улюблені готувала. До його матері вчитися йти чи що, щоб догодити?